Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії

НАЦІОНАЛЬНА МЕНТАЛЬНІСТЬ ЯК ВИКЛИК ЄВРОПЕЙСЬКИМ ЦІННОСТЯМ

Наталія Карпчук — 2023-09-28

Європейські цінності – основоположні принципи створення, існування й розширення Європейського Союзу. Вони закріплені в офіційних документах ЄС. Їх дотримання – абсолютна вимога до всіх держав- членів і для потенційних порушників розроблено процедуру усунення проблем та, за потреби – покарання. Європейські цінності ґрунтуються на європейській ментальності, яка має глибоке коріння в історії, релігії, політиці, мистецтві, науці тощо Європи й закладає підґрунтя для спільного розуміння демократії, прав людини, рівності, верховенства права, людської гідності. Проте європейські цінності не тотожні цінностям європейців, які походять від національного менталітету, однак можуть мати свою специфіку. У статті розглянуто кейс Угорщини. Угорці мають суб’єктивне бачення

«європейського способу життя» й розглядають заходи з боку ЄС крізь призму національного суверенітету, тобто як нав’язувані, яким потрібно протистояти. Проаналізовано, як особливості національного менталітету

«експлуатуються» прем’єр-міністром Угорщини В. Орбаном, який час від часу перебуває в стані конфлікту з пан’європейськими структурами. Із 2018 р. Угорщина кілька разів пройшла дисциплінарну процедуру відповід- но до статті 7 Договору про заснування ЄС. Євродепутати звинувачують Угорщину у відході від демократичних принципів управління, перетворенні в авторитарну державу й накладають фінансові обмеження. Прем’єр-міністр не погоджується з покаранням, проте його загальна політика та конфліктність у відносинах із ЄС загалом схвально сприймається громадянами держави.

¹Пропонована стаття підготовлена в межах проєкту «Стратегічні комунікації ЄС: протидія деструктивним впливам» програми ERASMUS+ напряму Модуль Жана Моне (№ 101047033 ERASMUS-JMO-2021-MODULE)

ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ІДЕЇ ЦИФРОВОГО СУВЕРЕНІТЕТУ В СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ НАУЦІ

Наталія Ротар — 2023-09-28

У статті визначено та досліджено особливості концептуалізації ідеї цифрового суверенітету держави в сучасній політичній науці. Предметне вивчення наукових дискусій і політичного дискурсу цифрового сувереніте- ту дало змогу визначити низку характерних ознак концептуалізації цього явища в дослідницькому просторі політичної науки. Доведено, спроби прямого порівняння суверенітету держави й цифрового суверенітету держави у вимірі лінійної еволюції понять указують на необхідність пошуків інших принципів визначення залежності ними та механізмів взаємодії між двома цими явищами в площині реальної політики. Важли- вим вектором наукових пошуків сталих маркерів цифрового суверенітету є площина співвідношення цифрового суверенітету національної держави- члена ЄС і цифрового суверенітету ЄС загалом, у якій відображено реальні політичні кроки всіх зацікавлених суб’єктів. Цей контекст потребує відходу від державоцентричного розуміння суверенітету як передумови здійснення влади на певній території й еволюції в напрямі означення цифрового суверенітету як упорядкованого, орієнтованого на цінності, регульованого та безпечного цифрового простору, сформованого через індивідуальне самовизначення громадян держави/ЄС. Обгрунтовано ідею формування можливості й здатності національної держави (об’єднання держав) самостійно приймати рішення, якими регулюються цифрова інфраструктура та використання відповідних технологій в обмеженому суверенітетом просторі є відображенням зміни сталих моделей відносин влади під впливом цифрових трансформацій. Публічні дебати про межі цифрового суверенітету, технологічного суверенітету, суверенітету даних і стратегічну автономію артикулювали низку проблем суверенітету громадян, держав та ЄС у вимірі характеру їх (гео)політичної суб’єктності. Установлено, що концептуалізація цифрового суверенітету держави в сучасній політичній науці розгорталася довкола проблеми мотивації його проголошення та використання як інструменту досягнення політичних цілей. У політичній практиці ця ідея відображена у формуванні контрольованого політичного простору кіберсуверенітету в авторитарних державах (Китай і росія) та простору безпекової архітектури контролю за цифровою інфраструктурою в європейських ліберальних демократіях.

КЛІМАТИЧНА ДЕЗІНФОРМАЦІЯ: ТРАКТУВАННЯ ТА СУМІЖНІ ПОНЯТТЯ

Євгенія Тихомирова — 2023-09-28

Досліджено визначення кліматичної дезінформації та основних споріднених слів і фраз. Певну увагу приділено аналізу актуальності проблеми кліматичної дезінформації. Зазначено, що актуальність проблеми кліматичної дезінформації обумовлена кількома чинниками: складністю науки про зміну клімату в процесах, які становлять її феноменологію; існуванням різних парадигм у трактуванні причин та наслідків кліматичних змін; тим, що більшість людей не обізнана з проблемами, пов’язаними зі зміною клімату, поки що у світі не розв’язана проблема кліматичної грамотності населення; найбільшими розповсюджувачами кліматичної дезінформації дедалі частина стають соціальні мережі, котрі є одним із найпопулярніших джерел кліматичної дезінформації; дезінформація про науку щодо клімату та її рішення безпо- середньо перешкоджають потрібним політичним діям, зазначається, що навіть ненавмисно та без злого наміру поширена мізінформація може мати шкідливі наслідки.

Проаналізовано визначення базового терміна досліджуваної проблеми – «дезінформація» в англо- й українському мовному просторі (кліматична мізінформація, дезінформація, малінформація). Визначено, що останній термін – малінформація – трапляється в англомовному інформаційному просторі нечасто. Навіть не у всіх словниках він наявний.

Залежно від зв’язку цих понять із кліматом уживаються терміни «кліматич- на дезінформація», «дезінформація щодо клімату», «дезінформація щодо кліматичних змін». У статті як робочі терміни застосовують всі три поняття, спираючись на концептуальний вимір, запропонований у звіті Ради Європи, який ґрунтується на параметрах шкоди та брехні: кліматичні мізінформація, дезінформація й малінформація.

Звертається увага на класифікації тверджень про міз/дезінформацію щодо клімату, яку створили вчені з різних країн. В одній із них ідеться про п’ять основних наративів: «глобального потепління не відбувається», «парникові гази людини не спричиняють глобальне потепління», «вплив клімату непоганий», «кліматичні рішення не працюватимуть» і «кліматичний рух/наука є ненадійний». Одним із критеріїв класифікації можуть бути методи та прийоми дезінформації про клімат і кліматичну політику.

КОМУНІКАТИВНІ ПРАКТИКИ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ ІЗРАЇЛЮ: ДОСВІД ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Ігор Іщенко — 2023-09-28

Проаналізовано, як в Ізраїлі організовано публічну дипломатію, націлену на створення іміджу країни, що виборює для себе безпечне життя. Ураховуючи схожі умови з Україною – обидві країни перебувають у стані довготривалого зовнішньополітичного конфлікту, – вважаємо, що робота має важливе науково-практичне значення. Публічна дипломатія Ізраїлю здійснюється в синкретизмі із системою пропаганди «Хазбара», суб’єктами якої виступають і державні органи, і громадські організації. Напрями комунікативних практик публічної дипломатії: лобістська діяльність здебільшого в США зі стримання ядерної програми Ірану, надання економічної, військової підтримки в боротьбі з ХАМАС; цифрові комунікативні практики з країнами, де є єврейські діаспори зі створення іміджу країни, постраждалої, водночас – стабільної, демократичної, привабливої за рівнем життя, де створено максимально спрощені умови для отримання громадянства держави етнічними євреями; серед арабських країн найбільш позитивно розвивається зовнішня політика з Єгиптом, основний напрям публічної дипломатії – мотивація економічних інтересів. За посередництва зі США почали налагоджуватися відносини із Саудівською Аравією на базі спільних інтересів з обмеження впливу Ірану, однак загострення конфлікту з Палестиною, вірогідно призведе до згортання двосторонніх відносин до його припинення. Комунікативні практики публічної дипломатії на основі мультикультуралізму успіху не мають. У центрі уваги текстів публічної дипломатії – захист ізраїльських дітей, їх безпека та надання допомоги. У комунікативні практики публічної дипломатії активно залучено державні службовці й цей досвід варто використати в Україні.

ІСТОРИЧНА ПАМ'ЯТЬ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УМОВАХ ПРОТИДІЇ РОСІЙСЬКІЙ ІНФОРМАЦІЙНІЙ АГРЕСІЇ

Леонід Чупрій — 2023-09-28

В статті аналізуються особливості формування історичної пам'яті як важливого чинника державотворення в умовах протидії російській інформаційній агресії. Зазначається, що в умовах посилення зовнішніх загроз та викликів для України зокрема повномасштабної агресії з боку Росії, дуже важливим є формування ефективної державної політики пам’яті, яка буде спростовувати всі російські історичні міфи та сприятиме формуванню україноцентричної національної ідентичності. Підкреслюється, що історична пам'ять є одним з головних чинників формування національної самосвідомості, важливим фактором забезпечення національної безпеки української держави. Вказується на те, що на сучасному етапі формування української держави політика історичної пам’яті спрямовується на досягнення такого стану колективної пам’яті, який би міг підтримувати національну ідентичність, слугувати основою для суспільної єдності та консолідації. Акцентується увага на тому, що в умовах повномасштабного вторгнення з боку Російської Федерації потрібно докласти максимум зусиль щоб повністю викорінити з українського інформаційного простору російський імперський історичний наратив. В цьому контексті заміна тоталітарних символів минулого є одним з першочергових завдань державної політики історичної пам’яті. Зазначається, що потрібно в першу чергу демонтувати пам’ятники російським культурним чи політичним діячам, які поширювали російський імперський наратив, здійснити перейменування тих вулиць, історичних топонімів, які носять прізвища російських політичних чи культурних діячів чи міст Російської Федерації.

ГЕОПОЛІТИЧНІ ІНТЕРЕСИ КИТАЮ ЩОДО АНТАРКТИДИ

Марія Жеребило — 2023-09-28

Наукова стаття присвячена аналізу геополітичних інтересів Китаю стосовно Антарктиди. З урахуванням зростаючого впливу Китаю на світовій арені та зокрема його активізацію в антарктичному регіоні, дослідження спрямоване на розкриття мотивацій та цілей Китаю в контексті Антарктичного континенту. В науковій статті розглянутий історичний контекст розвитку китайських інтересів у регіоні, зокрема звертається увага на участь Китаю в міжнародних договорах та діяльності, пов'язаній з дослідженням Антарктиди. Також розглядаються стратегічні та економічні підстави, що підштовхують Китай до збільшення своєї присутності та впливу в цьому регіоні. В статті виокремлюються ключові напрямки китайської політики в Антарктиді, зосереджуючись на наукових дослідженнях, розвитку технологій та потенційних ресурсах. Особлива увага приділяється ролі Китаю у Міжнародній антарктичній програмі, а також співпраці з іншими державами, щодо забезпечення сталого та мирного розвитку Антарктиди. Стаття аналізує розвиток китайської наукової та технологічної бази в даному регіоні, її вплив на науковий потенціал Китаю та можливості для співпраці з іншими країнами у цьому контексті. Досліджується роль Антарктиди у стратегічних планах Китаю щодо вивчення кліматичних змін, екологічних викликів та інших глобальних питань. Стаття враховує різноманітні аспекти геополітичних інтересів Китаю в Антарктиді, такі як його прагнення забезпечити себе природними ресурсами, а також розширити свої можливості для наукових досліджень та розвитку нових технологій. Аналізується також вплив зростаючої геополітичної конкуренції між країнами на стратегії Китаю в Антарктиді. Заключна частина статті містить прогнози щодо можливого майбутнього розвитку геополітичних інтересів Китаю в даному регіоні та їх впливу на міжнародні відносини. Дослідження допомагає краще зрозуміти роль Китаю в глобальному контексті та сприяє більш глибокому аналізу його діяльності в малодоступному регіоні Антарктики. У висновках статті підкреслюється необхідність збалансованого та дипломатичного підходу Китаю до його геополітичних інтересів в антарктичному регіоні, з метою забезпечення співпраці, взаєморозуміння та збереження природних ресурсів Антарктиди для майбутніх поколінь. В цілому, дана наукова стаття сприяє глибшому розумінню мотивацій та цілей Китаю, а також його впливу на геополітичну та екологічну ситуацію в цьому унікальному регіоні. Дослідження може послужити основою для подальших аналізів та розробки стратегій управління взаємовідносинами між державами та збереження природних ресурсів континенту.

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В РЕГІОНАХ СВІТУ ЯК ОЗНАКА СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Ігор Поліщук — 2023-09-28

У статті розглянуто найвпливовіші та найуспішніші інтеграційні угруповання різних континентів світу. Серед них – торговельна асоціація USMCA (Північна Америка), Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (Південна Америка), Африканський союз, АСЕАН (Південно-Східна Азія), Ліга арабських країн, Європейський Союз. У сучасному світі приналежність до провідних міжнародних об’єднань є необхідною умовою для забезпечення власного національного суверенітету для країн, які є невеликими за своїми розмірами та за своїми ресурсами не мають можливості самостійно протистояти агресивним діям із боку великих держав. У сучасному світі намітився тренд до регіональних міжнародних об’єднань, зумовлений географічним фактором. Зробимо висновок, що для України за умов повномасштабної агресії з боку фашистської росії інтеграція в Європейський Союз стає завданням національного виживання, адже самотужки протистояти рф на довгий термін видається надскладною перспективою.

АРАБСЬКІ ДЕРЖАВИ В БЛИЗЬКОСХІДНІЙ ПОЛІТИЦІ ПІВНІЧНОЇ КОРЕЇ

Сергій Шуляк — 2023-09-28

У статті проаналізовано особливості політики Північної Кореї щодо арабських країн Близького Сходу. Виявлено, що ще з часів холодної війни близькосхідна політика Північної Кореї має яскраво виражену антиамериканську та антиізраїльську спрямованість, а її пріоритетними партнерами в регіоні традиційно виступали держави й недержавні актори, що перебували в стані гострої конфронтації зі США та Ізраїлем – Лівія, Сирія, Іран, радикальні угруповання, що борються проти Ізраїлю (ХАМАС, Хезболла). Певним винятком може слугувати Єгипет, що за часів президента Х. Мубарака дотримувався проамериканської орієнтації. Установлено, що найважливішим напрямом співробітництва КНДР із її арабськими партнерами є військове співробітництво, а Близький Схід – це сприятливий ринок збуту північнокорейської зброї та військових технологій. В умовах кризового стану економіки це сприяє розв’язанню проблеми нестачі іноземної валюти. З’ясовано, що «Арабська весна», призвела до краху або послаблення партнерських режимів у деяких арабських країнах (передусім у Лівії і Єгипті), що значною мірою послабило позиції КНДР у регіоні й ускладнило реалізацію її близькосхідної політики. З’ясовано, що економічні труднощі в 1990-ті рр. спонукали керівництво КНДР відійти від ідеологічних настанов часів холодної війни й шукати нових партнерів серед заможних монархій Перської затоки. Економічне співробітництво з цими країнами, передусім із Катаром, забезпечує важливе джерело надходження іноземної валюти до країни. Пріоритетним напрямом цього співробітництва є експорт дешевої робочої сили з Північної Кореї до країн регіону. Фактично йдеться про певний механізм ухиляння від міжнародних санкцій, накладених на КНДР за реалізацію її ядерної програми, адже зароблені трудовими мігрантами гроші значною мірою спрямовуються саме на фінансування подальших розробок ядерної й ракетної зброї.

РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ

Леся Качковська — 2023-09-28

У науковому дослідженні висвітлено теоретичні засади системи електронного документообігу як невід'ємної складової електронного урядування в Україні. Обґрунтовано актуальність, охарактеризовано законодавче забезпечення та регулювання цієї сфери, зокрема, визначено основні риси електронного урядування як складової системи взаємовідносин між державою та бізнесом. Нормативно-правову основу становлять закони України, які встановлюють порядок організації та діяльності державного апарату, регламентують загальні засади державної політики у сфері інформатизації в цілому та адміністративного процесу зокрема. Аналіз ресурсів нормативних документів, таких як: "Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", закони України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про стандартизацію" тощо. З огляду на активне впровадження новітніх інформаційних технологій в управлінську діяльність важливим є Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг", який забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління документами та документаційного забезпечення управління. Варто зазначити, що цей закон являє собою цілісну теоретичну базу для проведення досліджень під час впровадження електронного документообігу та регулює загальні питання у цій сфері. Впровадження сучасних засобів електронного урядування надає можливість кардинально підвищити якість надання державних послуг громадянам, а новий рівень цих послуг буде досягнуто завдяки системній інтеграційній трансформації та вдосконаленню інформаційних систем на всіх рівнях. Визначено, що інформаційно-комунікаційні технології відкривають нові можливості для вдосконалення механізмів взаємодії з органами влади, а впровадження електронного урядування в Україні є потужним євроінтеграційним чинником, який надає дієвого імпульсу взаємодії органів державної влади з громадянами, громадськими об'єднаннями, бізнесом за вимогами та стандартами Європейського Союзу.

ТЕХНОЛОГІЇ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ «М’ЯКОЇ СИЛИ»: ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ ТА ДОСВІД ІЗРАЇЛЮ

Віталій Кривошеїн — 2023-09-28

Мета статті – дослідження ефективності реалізації інструментів публічної дипломатії України як засобу «м’якої сили» в зовнішній політиці на прикладі досвіду Ізраїлю. Для досягнення мети поставлено такі завдання: проаналізувати розвиток публічної дипломатії як засобу «м’якої сили» в Україні та, зокрема, в Ізраїлі, а також визначити найбільш дієві напрями використання публічної дипломатії в умовах війни й курсу на європейську інтеграцію.

Актуальність полягає в огляді публічної дипломатії як засобу «м’якої сили» в контексті вирішення ключових викликів у міжнародних відносинах України, зокрема в умовах повномасштабного вторгнення російських окупантів, та Ізраїлю як держави, яка з початку свого існування перебуває у ворожому оточені. Досліджено ефективність використання публічної дипломатії України і її роль у покращенні ставлення до країни, а також у залученні міжнародної підтримки. Отже, дослідження розширює розуміння публічної дипломатії як засобу «м’якої сили», що дає змогу використовувати цей інструмент для підвищення іміджу держави й розширення впливу на глобальні політичні процеси.

На основі досліджень українських і закордонних дослідників здійснено огляд публічної дипломатії як засобу «м’якої сили», а також окреслено ефективність її застосування в зовнішній політиці України. Розглянувши приклад реалізації публічної дипломатії Ізраїлю після трагічних подій 7 жовтня 2023 р., сформовано стратегічні напрями діяльності та ефективного використання технології публічної дипломатії в Україні під час війни в міжнародних відносинах. Результати дослідження можуть бути використані для роботи з підвищення іміджу держави й залучення міжнародної допомоги.

У статті досліджено особливості публічної дипломатії як ефективного засобу «м’якої сили» на прикладі Ізраїлю, що слугує для регулювання міжнародних відносин і забезпечення національних інтересів України в сучасних умовах. Виокремили «лобізм» як найбільш ефективний аспект технології м’якої сили, який наразі потребує реформування та розвитку.

БРЕНДИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ІЗРАЇЛЮ

Анастасія Перфільєва — 2023-09-28

У статті проаналізовано концептуальну й організаційну складові частини брендингових технологій як інструменту зовнішньої політики Ізраїлю. Здатність використовувати наявні переваги для досягнення й захисту національних інтересів, активне просування на міжнародній арені інформації про потенціал та перспективи розвитку, про умови життя людей на державній території є важливим напрямом зовнішньої політики. Творення й підтримка національного бренду розглядається як необхідність для сучасної держави з огляду на її прагнення ствердитися на міжнародній арені та посісти чільне місце у світовому співтоваристві. Кожна країна визначає власний підхід до процесу творення й поширення національного (державного) бренду. Спираючись на складний досвід державотворення та виживання в конфліктогенному середовищі, Ізраїль віднайшов власну модель позиціонування в міжнародному просторі на основі створеного національного бренду. Тож мета дослідження – визначити особливості брендингових технологій у зовнішній політиці Ізраїлю. Дослідження таких практик створить підґрунтя для кращого розуміння позиціонування Ізраїлю в системі міжнародних відносин й аналізу модерних підходів у технологізації зовнішньополітичної діяльності сучасних держав.

Унікальність концептуальної та організаційної складових частин брендин- гових технологій Ізраїлю визначається існуванням Хасбари. Хасбара постає системою заходів комунікативного впливу на громадську думку як у середині Ізраїлю, так і за його межами. Реалізація брендингових технологій у зовніш- ній політиці сучасного Ізраїлю здійснюється в умовах жорсткої централізації інформаційних потоків і таргетування інформації в напрямі конкретних діаспор, етнічних, релігійних і мовних груп. Міністерство закордонних справ Ізраїлю є ключовою установою в справі відтворення й підтримки національного бренду. У складі міністерства діє Директорат публічної дипломатії, метою якого є сприяння синхронізації повідомлень Ізраїлю та координація роботи між різними державними й недержавними агентами з метою відтворення національного бренду.

ТЕХНОЛОГІЇ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ УКРАЇНИ: ВИКОРИСТАННЯ PR-ТЕХНОЛОГІЙ

Павло Петров — 2023-09-28

Мета статті – дослідження особливостей PR-технологій як ефективного інструменту регулювання міжнародних відносин і забезпечення національних інтересів України в сучасних умовах та виокремлення найбільш ефективних аспектів PR-технологій.

Актуальність полягає в огляді PR-технологій у контексті вирішення ключових викликів у міжнародних відносинах України, зокрема в умовах геополітичних змін і повномасштабного вторгнення російських окупантів. Досліджено ефективність застосування PR- технологій у політичних процесах України і їх роль у підтримці й покращенні ставлення до країни, залученні міжнародної підтримки та розвитку партнерських відносин. Отже, дослідження розширює розуміння PR-технологій як інструменту, який можна використовувати для підвищення іміджу України, її впливу на глобальні міжнародні процеси, а також усі соціально-політичні процеси. На основі досліджень українських і закордонних дослідників здійснено огляд PR-технологій, а також окреслено ефективність використання цих технологій як ефективних інструментів у міжнародних відносинах України. Сформовано стратегічні напрями діяльності та ефективного використання легітимаційних технологій в Україні під час війни й зміни вектора розвитку в міжнародних відносинах. Результати дослідження можуть бути застосовані для роботи з підвищення іміджу держави й розвитку її бренду на міжнародній арені.

У статті досліджено особливості PR-технологій як ефективного інструменту регулювання міжнародних відносин та забезпечення національних інтересів України в сучасних умовах. Виокремлено «лобізм» як найбільш ефективний аспект PR-технологій, який наразі потребує реформування та розвитку.

НАСЛІДКИ БРЕКСІТУ В МЕДІАПРОСТОРІ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ (ЧЕРВЕНЬ 2016–2021 РР.)

Марися Томашевська — 2023-09-28

Здійснено узагальнювальний політологічний аналіз відображення в медіапросторі Великої Британії наслідків Брексіту в різних сферах суспільного розвитку та показано вплив медіа на поглиблення внутрішнього розколу країни між громадянами, які обстоювали різні позицій щодо членства країни в Європейському Союзі: «Залишитися» та «Вийти».

Джерельну основу дослідження становлять матеріали топових

«ділових» медіа Британії («The Guardian», «ВВС News», «The Finan- cial Times», «Роlitico» та ін.); національних, міжнародних, зарубіжних медіаагентств («Bloomberg», «BuzzFeed News» Politics.co.uk); соціальних медіа, передусім Twitter і Facebook.

Показано, що проблематика постБрексіт-дискурсу мозаїчна, її відображення в медіапросторі еволюціонувало в контексті актуаліза- ції чергових суспільних викликів. У фокусі уваги медіа перебували нагальні питання укладання торговельної угоди та забезпечення свободи пересування й подорожей між Сполученим Королівством та ЄС. Соціально-економічні наслідки Брексіту стосувалися кожного громадянина, тому часто ставали предметом політичних спекуляцій та інсинуацій. У структурі цього медіаконтенту виокремлено два розведені в часі ракурси: аналітико-прогностичний, що домінував у 2016 – середині 2017 рр., і прагматично-фактографічний, який надалі переважав. Визначено «вертикаль» політично забарвленої медійної полеміки між єврооптимістами та євроскептиками, що відбувалися на макрорівні (країна, Європа, світ); мезорівні (галузі економіки); мікрорівні (соціальна група, окрема людина тощо). Важливим компонентом медіапростору Британії в постБрексіт-період стали т. зв. секторальні ефекти («sectoral effects»), які стосувалися його наслідків для розвитку системи охорони здоров’я, культури, освіти й науки. Вони мали мультиплікаційний характер, адже перетинався з міграційною та іншими соціальними проблемами.

ПОЗИЦІЇ КРАЇН ВИШЕГРАДСЬКОЇ ГРУПИ ЩОДО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ПУБЛІЧНИЙ ВИМІР

Мирослава Лісовська — 2023-09-28

У статті здійснено аналіз ставлення країн Вишеградської групи щодо подій російсько-української війни, що в гібридній формі розпочалася з 2014 р. та перейшла в активну фазу після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р. З’ясовано, що, попри декларовану підтримку України та її європейсь- ких прагнень, кожна країна Вишеградської групи має свої особливості сприйняття подій цієї війни та ставлення до країни-агресора. Виявлено коливання в позиції таких країн, як Словаччина та Чехія, у той час як Польща й Угорщина демонструють певну стабільність своєї позиції, при цьому діаметрально протилежну. Наявні розбіжності між членами Вишеградської групи стали помітними з 2014 р.: коли чітку проукраїнську й антиросійську позицію посіла тільки Польща; Словаччина коливалася між публічним визнанням агресії з боку Росії та її замовчуванням; а Чехія й Угорщина, попри задекларовану підтримку України та приєднання до європейської політики санкцій проти Росії, фактично зайняли антиукраїнську позицію. Виявлено, що країни V4 не створили єдиного фронту щодо підтримки України та допомоги у війні проти РФ у 2022 р. Із-поміж Вишеградської четвірки три країни (Польща, Чехія та Словаччина) приєдналися до інших держав Європи, які активно надавали Україні військову допомогу, у той час як Угорщина демонструє повністю протилежну позицію, яка в публічному вимірі є чітко проросійською. У статті також здійснено огляд змін, унесених до законодавства країн Вишеградської групи з початку повномасштабного вторгнення. Доведено, що українське питання мало значне місце в порядку денному як в інституціях окремих країн, так і у форматі V4, та воно сприяло унаочненню вже наявних відмінностей у позиціях Вишеградської четвірки та виявило розбіжності в V4, що сприймається як криза або занепад цього регіонального об’єднання.

ІНТЕРЕСИ ТА ПРАКТИЧНІ ЦІЛІ «ПОЯСУ Й ШЛЯХУ» КНР У КРАЇНАХ ЄС

Володимир Мельничук — 2023-09-28

У статті досліджено інтереси та позиції ЄС і КНР щодо реалізації ініціативи

«Пояс і Шлях». Особливу увагу приділено вивченню конкретних дій та заяв сторін, які ілюструють підходи до ведення зовнішньої політики й укладання зовнішньоекономічних зв’язків з іншими державами. Визначено відмінності в цьому питанні та рівень їх конфліктогенності, який впливає на перебіг утілення проєкту. Оцінено базові принципи інвестування ЄС та КНР як одного з основних інструментів побудови торговельних шляхів через треті держави. Виявлено потенційні загрози від входу китайського капіталу в логістичну структуру Європейського Союзу, реакції на них урядів держав і наддержавних структур. Акцентовано на економічній активності КНР у державах-членах ЄС та інших країнах Європи як індикатора інтересів Китаю в регіоні. Проаналізовано реакцію європейської спільноти на різних рівнях на діяльність КНР у Європі й вплив цієї реакції на подальший розвиток ініціативи.

У результаті дослідження було зроблено висновок, що інтереси та позиції ЄС і КНР щодо реалізації ініціативи «Пояс і Шлях» не лише відрізняються, а й часто стають причиною конфліктів. Активність китайського капіталу в Європі має на меті не тільки збільшення пропускної здатності ключових логістичних вузлів, але й установлення контролю над ними в різний спосіб, що призводить до дестабілізації у регіоні. ЄС законними шляхами блокує реалізацію експансіоністських планів Китаю, а це зумовлює сповільнення втілення проекту. Крім того, вплив зовнішніх факторів, таких як російсько- українська війна, вплив США на безпекову ситуацію в Європі, світова геополітична криза, ставлять під сумнів реалізацію проєкту загалом. Водно- час очевидною є зацікавленість Китаю в поступовому вході на європейсь- кий ринок, що потенційно призведе до нових викликів у майбутньому.

УКРАЇНА В СИСТЕМІ ЧОРНОМОРСЬКОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Наталія Ніколаєнко — 2023-09-28

У статті визначено, що Чорноморський регіон перманентно опиняється у фокусі зіткнення стратегічних інтересів різних держав. Зазначається, що, з історичного погляду, Чорноморський регіон завжди був ареною економічного, політичного й культурного спілкування народів та цивіліза- цій і водночас складним вузлом суперечностей між блоками та країнами, а причини, що зумовлювали в минулому локальні конфлікти національного, етнічного й релігійного характеру в регіоні, не втратили актуальності й нині. Установлено, що одним із найбільш ефективних шляхів подолання згаданих протиріч, а отже, і покращання військово-політичного клімату не тільки в Чорноморському регіоні, але й загалом у Європі, є створення регіональної чорноморської системи колективної безпеки. Також звернено увагу на те, що певні можливості для країн Чорноморського регіону уможливлює створення в Україні потужного військово-промислового потенціалу після закінчення повномасштабної російсько-української війни, а співпраця з Україною зміцнить європейські орієнтації й забезпечить сприяння реаліза- ції модернізованих проєктів у країнах Чорноморського регіону. Підкреслено використання в подальшому українського миротворчого потенціалу в урегулюванні локальних конфліктів (грузино-абхазького, грузино- осетинського, молдовсько-придністровського). Відзначено, що засадах партнерства могла б утворитися нова регіональна система стабільності як органічний елемент загальноєвропейської архітектури безпеки поруч із НАТО. Аргументовано, що Україна в умовах війни РФ проти України повин- на модернізувати власну економіку в рамках євроатлантичних устремлінь, відновити шляхи для кооперації, формування рівноправних, вигідних партнерських відносин із країнами Чорноморського регіону. Система Чорноморського економічного співробітництва для України є важливим елементом у розвитку стратегії довгострокової взаємодії з країнами Сходу.

БЕЗПЕКОВІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В КРАЇНАХ ЄВРОСОЮЗУ

Віктор Патійчук — 2023-09-28

У статті розглянуто сучасний рівень розвитку та основні безпекові чинники розвитку міжнародного туризму в країнах Євросоюзу. Особливу увагу акцентовано на ролі й місці міжнародного туризму в діяльності країн ЄС, а також значенні функціонування туристичного бізнесу для економіки та фінансового надходження коштів у загальний і національні бюджети держав-учасниць. Показано туристичний рейтинг європейських країн у світовій туристичній системі згідно з експертними висновками UNWTO. Проаналізовано основні безпекові загрози для розвитку туристичної сфери ЄС та міжнародного туристичного бізнесу спільноти загалом, ураховуючи поширення епідемії COVID-19, наслідки загальної фінансово-економічної кризи 2020–2021 рр. та інші регіональні безпекові виклики. Узагальнено сучасну туристичну політику Євросоюзу. Досліджено результати рейтингування країн ЄС згідно з оцінкою міжнародних аналітичних центрів «Nonews.co», «Vision of Humani» й

«Quotezone», за показниками безпечності туристичного перебування в межах кран-учасниць, уключаючи їх туристичну привабливість, індексами миролюбності, безпеки здоров’я, надійності поліцейського захисту громадян і безпеки перебування іноземних туристів тощо. Розкрито специфіку рейтингування країн спільноти за такими основними показниками небезпечності туристичного перебування в регіоні, як рівень злочинності, індекси тероризму та неблагонадійності перебування іноземців на досліджуваній території. Згруповано й проаналізовано основні безпекові чинники розвитку міжнародного туризму в країнах ЄС, серед яких потрібно виділити історичні, природні, політичні, правові, власне безпекові, фінансово-економічні, соціальні, екологічні, санітарно- епідеміологічні, інфраструктурні та інформаційні, а також показано їх стимулювальний або стримувально-обмежувальний вплив на розвиток міжнародного туризму в ЄС.

ПОЛІТИКА ФРН ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЄВРОПИ

Наталія Піпченко — 2023-09-28

У статті проаналізовано сутність та особливості політики ФРН щодо формування енергетичної безпеки Європи з урахуванням сучасних тен- денцій. Окрему увагу приділено вивченню політики ФРН за канцлерства А. Меркель, яка сприяла розробці сучасної моделі енергетичної безпеки ЄС. Визначено, що енергетичну політику ЄС та Німеччини спрямовано на забезпечення енергетичної безпеки, удосконалення функціонування спільного енергетичного ринку, підтримку енергоефективності, посилення процесів декарбонізації економіки та ініціювання сучасних досліджень у сфері енергетики. Крім того, проаналізовано особливості трансформації політики ФРН щодо енергетичної безпеки Європи до та після початку повномасштабної війни Росії проти України й визначено перспективи забезпечення енергетичної безпеки Європи. Установлено основні напрями політики ФРН у сфері федеральної та європейської енергетичної безпеки після абсолютної відмови від російських викопних ресурсів. Зроблено висновок, що в короткостроковій перспективі ФРН матиме визначальний вплив на формування спільної енергетичної політики й безпеки Європи, а реалізація спільної політики ЄС проти Росії сприятиме глибинній трансформації енергетичної політики держави. У довгостроковій перспек- тиві ЄС і Німеччина мають не лише зберегти політико-економічну здатність протистояти Росії, але й створити умови для уникнення в майбутньому будь-якої іншої залежності від постачання енергетичних ресурсів третіми сторонами. Забезпечення енергетичної безпеки Європи гарантуватиме незалежність і самостійність під час прийняття глобальних політичних рішень, які мають безпосередній вплив на розвиток та завершення військо- вих дій Росії проти України.

СТРАТЕГІЧНІ КОМУНІКАЦІЇ СПЕЦСЛУЖБ ЯК ВЕКТОР ПРОТИДІЇ ДЕСТРУКТИВНИМ ВПЛИВАМ

Антоніна Шуляк — 2023-09-28

У статті зазначено, що у ХХІ ст. воєнні конфлікти стають ареною для передових технологій, уключаючи кібервійну, дрони та штучний інтелект. Ці інновації значно впливають на стратегії, тактики й міжнародні відносини. Інформаційна війна та гібридні загрози визначають сучасні конфлікти, де терористичні організації й невеликі групи використовують силу для досягнення своїх цілей. Доведено, що спецслужби, такі як Мосад, відіграють ключову роль у воєнних конфліктах, забезпечуючи розвідку, контррозвідку та національну безпеку. Діяльність Моссаду відзначається високою конфіденційністю з інформацією про операції, яка часто стає відомою лише затримкою чи після невдач. Знамениті операції, такі як виявлення нацистського злочинця А. Ейхмана, свідчать про професіоналізм й ефективність цієї розвідувальної структури. Підкреслено, що у сучасних воєнних умовах стратегічні комунікації стають важливим елементом для досягнення цілей спецслужб. Використання цих комунікацій у контексті деструктивних впливів на соціальні, економічні й політичні сфери виявляється надзвичайно актуальними. Спецслужби використовують стратегічні комунікації для розвідувальних операцій та забезпечення

¹Підготовлено в межах проєкту «EU Strategic Communications: Counteraction to Destruc- tive Influences» «Стратегічні комунікації ЄС: протидія деструктивним впливам» програми Європейського Союзу від ERASMUS-JMO-2021-MODULE напряму модулю Жана Моне національної безпеки. Збереження конфіденційності, використання обману й замаскування, а також управління інформаційним простором є ключови- ми аспектами цих комунікацій. Звертаючись до стратегічних комунікацій, спецслужби можуть ефективно управляти інформаційним потоком та забезпечувати стабільність під час кризових ситуацій, забезпечуючи при цьому невидимість для громадськості через високий рівень секретності.

ЄС ПРЯМУЄ ДО НУЛЬОВОГО БАЛАНСУ: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ

Альона Білоконь — 2023-09-28

Європейський енергетичний ринок відіграє вирішальну роль в економічному зростанні, безпеці та стійкості ЄС, а також європейського регіону. Необхідність боротьби зі зміною клімату та досягнення вуглецевої нейтральності поставила ЄС на трансформаційний шлях до переосмислення свого енергетичного ринку. Оскільки попит на енергію продовжує зростати, життєво важливо розглянути виклики, з якими стикається європейський енергетичний ринок, щоб проаналізувати, що позитивно впливає на енергетичний перехід ЄС, і розробити набір рекомендацій, які сприятимуть конкуренції, інноваціям та екологічній відповідальності. У цій статті викладено комплексну стратегію переосмислення та вдосконалення європейського енергетичного ринку шляхом вирішення ключових проблем і використання можливостей для сталого та стійкого енергетичного майбутнього. Незважаючи на те, що ЄС має значну можливість здійснити енергетичний перехід до 2050 року, для подолання викликів від політиків, галузей промисловості та громадян потрібні постійні дії. Зміцнення європейського енергетично- го ринку за допомогою надійної політики, інновацій та інклюзивного залучення може призвести до сталого, кліматично нейтрального майбутнього, представляючи не лише екологічний імператив, але й можливість для економічного зростання, створення робочих місць та покращення енергетичної безпеки. Колективні зусилля та непохитна відданість можуть підштовхнути європейський енергетичний ринок до впливу на глобальні дії для більш сталої та стійкої планети для майбут- ніх поколінь. Однак перехід не позбавлений проблем. Негайної уваги потребують подолання залежності від викопного палива, інтеграція відновлюваних джерел енергії в мережу, забезпечення адекватного фінансування та вирішення соціальних та економічних наслідків, особливо для громад, які залежать від промисловості, що працює на викопному паливі. Технологічний прогрес, інвестиції в екологічно чисті енергетичні технології, а також науково-дослідні роботи є вкрай важливими для успішного переходу. Глобальна співпраця залишається фундаментальною для ефективної боротьби із викликами, пов’язани- ми з глобальним потеплінням. Таким чином, постійна взаємодія ЄС з іншими країнами та створення єдиної глобальної структури для боротьби зі зміною клімату є надзвичайно важливими. Гармонізація нормативно-правових та політичних рамок, впровадження механізмів ціноутворення на викиди вуглецю та сприяння транскордонному співробітництву мають важливе значення для створення сприятливого середовища для інвестицій у відновлювану енергетику та інновацій. Крім того, залучення громадян і зацікавлених сторін через інформацій- ні кампанії, освітні ініціативи та залучення громад до проектів з відновлюваної енергетики є ключовими компонентами успішного енергетичного переходу.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ

Ольга Корнелюк — 2023-09-28

Сучасний світ стикається зі складними проблемами, пов’язаними з вичерпанням природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища та зростанням обсягів відходів внаслідок збільшення виробництва та споживання. У цьому контексті циркулярна економіка є однією з базових стратегій забезпечення сталого розвитку та зменшення негативного впливу людської діяльності на природні екосистеми. Еволюція концепцій циркулярної економіки пройшла декілька етапів. На першому етапі увага акцентувалась на управлінні відходами, на другому етапі розпочалась розробка стратегій екологічної ефективності, третій етап головними умовами передбачає використання зелених інновацій і зміну промислової парадигми. Однією з перших концепцій циркулярної економіки стала ідея Регенеративного дизайну, яка базується на можливостях повторного використання ресурсів та енергії в усіх процесах і системах, системному мисленні та прагненні до гармонії між антропогенною діяльністю і природним капіталом. Концепція Cradle-to-Cradle використані матеріали розглядає як ресурси, придатні для повторного використання в технічних та біологічних процесах. Економіка продуктивності є концепцією циркулярної економіки, що ґрунтується на принципах продовження терміну використання, ремонту, продажу послуг замість продуктів та запобігання відходам. Концепція Промислової екології передбачає побудову виробничих процесів за зразком екологічних циклів формуючи такий рух енергетичних і матеріальних потоків, де відходи в промислових циклах служать сировиною для наступного процесу. Біомімікрія демонструє наближення до наслідування природних циклів. Біологічна економіка використовує біомасу як сировину для нехарчових цілей. Зелена економіка сприяє підвищенню добробуту та соціальної рівності, зменшуючи екологічні ризики. Економіка пончика є моделлю досягнення добробуту при обмежених природних ресурсів планети. Циркулярна економіка вимагає впровадження комплексного підходу та зміни менталітету в бізнесі, громадському секторі та серед споживачів, а також розробки ефективних регуляторних механізмів та інноваційних технологій.

МІЖНАРОДНІ ТОРГОВЕЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЇХ РОЛЬ В РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Валентина Ксендзук — 2023-09-28

Державна зовнішньоторговельна політика формується під впливом міжнародних правил торгівлі та враховує особливості не лише принципи побудови внутрішніх ринків, а й закордонних торговельних партнерів. В умовах війни в Україні підвищуються вимоги до системи національної безпеки, в тому числі зовнішньоторговельної. Тому в статті досліджено діяльність міжнародних організацій в сфері регулювання торговельних відносин (СОТ, ЮНКТАД, ЮНСІТРАЛ) та проаналізовано статус членства України в них. Метою здійснюваного дослідження є розкриття напрямів співпраці України та міжнародних організацій в сфері регулювання міжнародної торгівлі в умовах викликів і загроз воєнного стану. Враховуючи результати аналізу позитивних та негативних аспектів участі країни в СОТ, побудовано організаційний механізм державної зовнішньоторговельної політики в частині формування комунікаційних каналів між органами державної влади та структурними органами СОТ, що сприяє ефективній реалізації принципів та завдань співпраці з міжнародною організацією. Також наведено оцінку діяльності Ради міжнародної торгівлі, яка функціонує при Міністерстві економіки України. Запропоновано налагодити взаємодію Офісу з просування експорту та його регіональних центрів обслуговування експортерів, імпортерів та інвесторів з структурними підрозділами Ради міжнародної торгівлі. Запропонований ланцюг взаємодії всіх рівнів суб’єктів державної зовнішньоторговельної політики сприяє покращенню комунікаційних можливостей органів державної влади та створює підстави для розвитку співпраці бізнесу, державної влади і міжнародних організацій. Пропозиції дозволяють долучити до процесу формування та реалізації державної зовнішньоторговельної політики України всі рівні суб’єктів політики, що забезпечує створення можливостей для досягнення поставлених цілей і завдань.

РОСІЙСЬКО-ГРУЗИНСЬКІ ТОРГОВЕЛЬНІ ВІЙНИ ЯК ЗАСІБ ПОЛІТИЧНОГО ТИСКУ РОСІЇ

Сергій Кулик — 2023-09-28

У статті подано визначення поняття «торговельна війна», розглянуто при- чини, форми та методи їх ведення. Проаналізовано публікації вітчизняних й іноземних науковців із цього питання. Проаналізовано в хронологічному порядку торговельні війни, ініційовані РФ проти Грузії. З’ясовано, чому об’єктом обрано саме ці групи товарів грузинського експорту, виробників. Простежено, які урядові структури РФ безпосередньо були задіяні в цій війні, їх роль у її розгортанні цих торговельних війн. За допомогою статистич- них даних конкретизовано, яких збитків завдано економіці Сакартвело, її міжнародному іміджу, як це вплинуло на суспільні настрої. Звернуто увагу на реакцію офіційної влади провідних держав світу, а також України на цей конфлікт. Наведено висловлювання й позиції президентів країн, заходи, які вони пропонували, та конкретні кроки, здійснені для владнання суперечностей між учасниками конфлікту. Підсумовано, що, незважаючи на негативні наслідки для економіки обох країн, влада Кремля свідомо й штучно створює ці торговельні війни. Так, вона дестабілізує внутрішньополітичну ситуацію, поглиблює економічну кризу в Грузії, погіршує популярність її відомих торгових марок серед міжнародних партнерів, фахових організацій. У підсумку, це є продовження агресивної зовнішньої політики президента Росії В. Путіна засобами економічного тиску та шантажу

СТРАТЕГІЯ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ: ТРАНЗИТНА СКЛАДОВА

Наталія Науменко — 2023-09-28

У статті розглянуто фінансові перспективи відбудови економіки України шляхом запровадження в дію «Плану Маршалла 2.0», відкидаючи минулі хибні історичні аналогії та акцентуючи увагу на реальних сьогоденних потребах. У дослідженні розкрито можливості реструктуризації транспорт- ної інфраструктури України під потреби євроінтеграції шляхом отримання фінансової допомоги від міжнародних організацій та зарубіжних інвесто- рів. Отримана допомога, на думку авторів, має бути спрямована винятково на промислове відновлення держави протягом наступних десятиліть, виходячи з національних економічних і безпекових інтересів держави. Дано оцінку перешкодам, із якими країна зіткнеться під час формування та впровадження в дію механізму репарацій, що повинні бути виплачені Україні з боку Російської Федерації по закінченню війни. Проаналізовано транзитну складову частину торговельних відносин України з країнами ЄС під час активної фази військових дій; розглянуто чинники «зернової кризи», що негативно відбилися як на міжнародній економічній діяльності України загалом, так і на пан’європейських транспортних перевезеннях зокрема.