ПРОЦЕС РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ

  • Taras Gursky Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
  • Natalia Kotsan Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0000-0002-8157-5070
Ключові слова: Велика Британія, регіоналізація, політичні процеси, британське суспільство

Анотація

Здійснено аналіз процесу регіоналізації у Великій Британії. Визначено основні сучасні тенденції регіоналізації та їх роль у політичних процесах Великої Британії. Розглянуто позитивні зрушення в британському суспільстві, причиною яких стало розширення кола владних компетенцій місцевих органів. Установлено, що регіоналізацію можна розглядати як результат загального процесу кризи держави, що виражається в дифузії влади, тобто вона переходить як вверх – до транснаціональних організацій, так і вниз – до регіонів та інститутів громадської спільноти. Загальні причини регіоналізації виступають у прагненні зробити владу більш ефективною, перекласти на регіональну владу частину повноважень за прийняття рішень, задовольнити потреби тих чи інших прошарків суспільства до самоуправління. Висвітлено те, що проблема регіоналізації всередині країни виникає на сьогодні в багатьох країнах на основі ідей автономії, спираючись на історію, географію, культуру та інші шляхи, які йдуть вглиб століть та тисячоліть. Однак, саме зараз створюються зручні умови для розповсюдження самої ідеї регіоналізації, відродження подібних процесів із новою силою, на які діють численні каталізатори, головним із яких виступає глобалізація. Національні меншини продовжують заявляти про свою роль й отримують активну підтримку та захист зі сторони міжнародного співтовариства, твердо спираючись на норми міжнародного права, використовуючи можливість донести свою позицію до світової спільноти й об’єднати однодумців, використовуючи всі можливі засоби.

Посилання

Yvanov, Y. (1997). Evropa rehyonov. Myrovaia ekonomyka y mezhdunarodnыe otnoshenyia. № 9. P. 6.

Lakrua, Zh. Chy potrebuie Yevropa zahalnykh tsinnostei? Vazhlyvist liberalnoi paradyhmy dlia osmyslennia politychnoi identychnosti Yevropeiskoho Soiuzu. URL: http://rethinking- democracy.org.ua/themes/Lacroix_ukr.html.

Perehudov, S. (1996). Tetcher y tetcheryzm. Moskva: Nauka, 301 p.

Rehionalizatsiia i vybory yak zasoby udoskonalennia vladnykh vidnosyn v Ukraini: teoriia i praktyka: monohrafiia/V. V. Lisnychyi, V. O. Hryshchenko, O. V. Radchenko ta in. Kharkiv: Vyd-vo KharRI UADU «Mahistr», 2003. 580 p.

Korovkyn, V. (1998). Evropeiskaia yntehratsyia y rehyonalnaia polytyka. Myrovaia ekonomyka y mezhdunarodnue otnoshenyia. № 10. P. 93–101.

Sukhenko, V. V. (2009). Pytannia transkordonnoho spivrobitnytstva u rehionalnii politytsi Yevropeiskoho Soiuzu: teoretychnyi aspekt. Investytsii: praktyka ta dosvid. № 22. P. 78–80.

Chulychkova, E. D. (1990). Poniatye y vydu devoliutsyy v brytanskom hosudarstvovedenyy. Voprosu terrytoryalno-polytycheskoho ustroistva hosudarstva y razvytye polytycheskoi systemu obshchestva. Sverdlovsk: SIuY. P. 89–103.

Shchedrova, H. P. (2000). Osoblyvosti formuvannia rehionalnoi polityky na suchasnomu etapi. Rehionalna polityka v Ukraini: stan ta perspektyvy rozvytku: materialy mizhnar. nauk.-prakt. konf. Kharkiv, P. 159–160.

Опубліковано
2020-03-18