ПЕРИПЕТІЇ ФОРМУВАННЯ ІДЕЙ НАЦІОНАЛІЗМУ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
DOI:
https://doi.org/10.29038/2524-2679-2023-02-249-260Ключові слова:
націоналізм, національна ідентичність, англосаксонська політична традиція, континентально-європейська політична традиція, демократія, лібералізм, ЄвропаАнотація
У статті здійснено аналіз перипетій становлення проблематики націоналізму в європейському політичному дискурсі. У політичній теорії прийнято виділяти дві традиції, які, оформившись протягом історії, стали відображати національну специфіку окремих європейських країн – англосаксонську та континентально-європейську. Загалом англосаксонсь- ка політична традиція сконцентрувалася навколо ідей правової держави, інтернаціоналізму, вільної торгівлі, конституціоналізму. А наріжним ка- менем континентально-європейської політичної традиції стали проблеми націоналізму, національної консолідації, співвідношення демократії (що втілена в ідеї народного суверенітету) і лібералізму, а також проблеми відносин між громадянським суспільством та владою.
Відповідно, проблематику націоналізму більшою мірою висвітлено в концепціях теоретиків континентально-європейської традиції.
Нині більшість європейських країн прийнято означувати країнами лі- беральної демократії. Становлення лібералізму, націоналізму й демократії відбувалося приблизно в один і той самий період. Відповідно, розглянуто перипетії відносин, з одного боку, між лібералізмом та демократією, а з іншого – між лібералізмом і націоналізмом. І дискурс націоналізму, і дискурс демократії певним чином сприяли активізації ліберальних ідей. Водночас лібералізм також потужно впливав на становлення націоналізму, забезпечивши його арсеналом ідеологічної критики, спрямованої на імперські режими.
Аргументовано, що національні ідентичності спроможні мобілізувати та підтримувати міцні спільноти. У політичному контексті національна ідентичність – це головний засіб для легітимації громадського порядку й солідарності (Е. Сміт).
Зазначено, згідно з поглядами Е. Томпсон, що націоналізм – це не лише явище сучасної епохи, але й перспективний тренд майбутньої епохи. Адже глобалізація не здатна нівелювати потужні інтенції унікальності певних національних культур. Навпаки, за умов ефективного брендування вони набувають розвитку, викликаючи цікавість інших через свою незвичність.
Посилання
Anderson, B. (2001). Uyavleni spilnoty. Mirkuvannya shchodo pokhodzhennya i poshyrennya natsionalizmu: [per. z anhl.]. Kyyiv: Krytyka, 272 р.
Hayek, F. A. fon. (1998). Chomu ya ne konservator: [per. z anhl.]. Konservatyzm: [antolohiya / uporyad: O. Protsenko, V. Lisovyy]. Kyyiv: Smoloskyp, 598 р, p. 65–81.
Kymlichka, V. (2001). Liberalizm i prava menshyn: [per. z anhl.]. Kharkiv: Tsentr Osvitnikh Initsiatyv, 176 р.
Kuts, H. M. (2007). Liberalizm i demokratiya: perypetiyi spivisnuvannya. Viche,
№ 12, spetsvypusk, р. 17–20.
Kuts, H. M. (2007). Problematyka identychnosti v liberalnomu konteksti. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriya: Pytannya politolo- hiyi. Kharkiv, № 785, vyp. 10, р. 79–85.
Lisnychyy, V. V., Kuts, O. M., Kuts, Y. O. (2002). Etnonatsionalni chynnyky der- zhavotvorennya. Kharkiv: Vyd-vo KharRIDU UADU «Mahistr», 180 р.
Rymarenko, S. Y. (2007). Indyvidualni i kolektyvni prava: komparatyvnyy analiz.
Universytetski naukovi zapysky, № 2 (22), р. 35–46.
Smit, E. D. (1994). Natsionalna identychnist: [per. z anhl.]. Kyyiv: Osnovy, 224 р.
Tompson, E. M. (2006). Trubadury imperiyi: rosiyska literatura i kolonializm: [per. z anhl.]. Kyyiv: Vyd-vo Solomiyi Pavlychko «Osnovy», 368 р.
Fusher, M. (1999). Yevropeyskaya respublika. Istoricheskiye i geograficheskiye kontury / [per. s fr.]. Moskva: Mezhdunarodnyye otnosheniya, 168 р.
Khyubner, K. (2001). Natsiya: ot zabveniya k vozrozhdeniyu: [per. s nem.]. Mosk- va: Kanon+, 400 р.
