ДЕРЖАВА ТА ДІАСПОРА В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ ХХІ СТ.: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

  • Maryna Pashkevych Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»
  • Viktor Pashkov Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» https://orcid.org/0000-0003-4273-2181
  • Daria Zaporozhets Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»
Ключові слова: діаспора, зовнішня політика, національні інтереси, двосторонні відносини, міжнародний імідж країни, публічна дипломатія

Анотація

Проаналізовано зарубіжний досвід формування державної політики щодо національних діаспор на сучасному етапі. На прикладі Китаю, Угорщини, Ізраїлю, Болгарії та інших країнах виявлено основні інституційні, правові, гуманітарні й дипломатичні інструменти взаємодії держави та діаспори, що забезпечують просування національних інтересів країн на міжнародній арені, залучення ресурсів, кадрів і зв’язків діаспор для розвитку історичної Батьківщини. Акцентовано увагу на необхідності формування інституційної системи такої взаємодії й системної державної політики для більш ефективного використання діаспори задля національного розвитку. Виявлено, що в геополітичних умовах ХХІ ст. все більше стають суб’єктами публічної дипломатії, «агентами впливу», які можуть не лише зміцнювати двосторонні відносини країн, формуючи транскордонні спільноти, а й поліпшувати міжнародний імідж країни. Окремо проаналізований вітчизняний досвід реалізації політики щодо закордонних українців: чинну нормативно-правову базу взаємодії з українською діаспорою (Конституцію України, профільний закон та Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2020 р.), стан та напрями державної політики в цій сфері, а також проблеми, які заважають Україні використовувати діаспору як ефективний зовнішньополітичний інструмент. Виявлені основні недоліки у вітчизняній державній політиці щодо діаспори – розпорошеність взаємодії з діаспорою між багатьма державними відомствами, відсутність чіткої стратегії, передусім чіткого плану заходів, які повинен реалізовувати уряд, недостатнє фінансування, увага з боку держави. На основі порівняння із зарубіжними практиками зроблено висновки та дано рекомендації щодо поліпшення ситуації, зокрема запропоновано створити окремий державний орган або агентство, яке було б відповідальне за взаємодію з діаспорою, а також на регіональному рівні потрібно реалізовувати проекти, націлені на залучення капіталу та інвестицій від представників діаспори, обмінюватися досвідом.

Посилання

Trofymenko, M. (2019). Diaspora yak obiekt ta subiekt publichnoi dyplomatii. Istoryko- politychni problemy suchasnoho svitu, № 39, 92–101 (In Ukrainian).

Sergeeva, A. A. (2016). «Pjat' mostov», osushhestvljajushhih rabotu v KNR po vzaimodejstviju s zarubezhnymi sootechestvennikami. Vestnik RGGU. Politologija. Istorija. Mezhdunarodnye otnoshenija, № 3 (5), 94–101 (In Russian).

Adamson, F. B. (2007). «Remapping the boundaries of «state» and «national identity»: Incorpo-rating diasporas into IR theorizing». European Journal of International Relations, № 13, 489–526 (in English).

Mullings, B. (2012). «Governmentality, diaspora assemblages and the ongoing challenge of „development». Antipode. № 44 (2), 406–427 (in English).

Iak «vidrodzhuiutsia» imperii. Navishcho Uhorshchyna nadaie svoie hromadianstvo diaspori. URL: http://bintel.com.ua/uk/article/sichen10_31/

Koch, S. V. (2018). Respublyka Bolharyia y «bolhary zarubezhia»: formyrovanye polytyky vzaymodeistvyia. Visnyk ONU im. I. I. Mechnykova. Sotsiolohiia i politychni nauky, T. 23. Vyp. 2 (31), 128–148 (In Russian).

Lozovytskyi, O. S. Diaspory v suchasnomu sviti: chynnyk zovnishnoi polityky chy vazhil vplyvu derzhavy. URL: http://academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Lozovitskiy.pdf (In Ukrainian)

Atamanenko, A. (2015). Zakordonne ukrainstvo ta Ukraina: problemy ta perspektyvy. Naukovi zapysky natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Istorychni nauky», Vyp. 23, 7–13 (In Ukrainian).

Homotiuk, O. (2014). Ukrainska diaspora SShA u protsesakh ukrainskoho derzhavotvorennia: perspektyvy doslidzhennia. Mandrivets, № 5, 48–53 (In Ukrainian).

Lalak, O. (2013). Istoryko-mentalni zasady formuvannia ukrainskoi diaspory ta instytutsiino-protsedurni mekhanizmy vzaiemodii z Ukrainoiu. Derzhava ta rehiony. Seriia: Sotsialni komunikatsii. 2013, № 3–4, 18–23 (In Ukrainian).

Derzhavna prohrama spivpratsi iz zakordonnymy ukraintsiamy na period do 2020 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/344-2018-%D0%BF (In Ukrainian)

Hnatiuk, T. (2014). Polityka Ukrainy shchodo zakordonnoho ukrainstva: nevykorystanyi potentsial dlia rozvytku. Naukovi pratsi. Politolohiia, Vyp. 236, T. 248, 34–38 (In Ukrainian).

Bakalchuk, V. (2019). Osnovni zavdannia derzhavnoi polityky shchodo zakordonnykh ukraintsiv: mozhlyvosti ta perspektyvy (na prykladi ukrainskoi diaspory v Rumunii). Stratehichni priorytety, № 1 (49), 58–64 (In Ukrainian).

Koliada, O. (2018). Ukrainska diaspora yak chynnyk pohlyblennia zovnishno- ekonomichnykh vidnosyn krainy. Ekonomika i suspilstvo, Vyp. 15, 33–39 (In Ukrainian).

Опубліковано
2020-03-18