ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ЧИННИК ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС (2022–2023 РР.)

Анотація

Метою статті є аналіз впливу геополітичного чинника на трансформацію енергетичної політики ЄС у 2022–2023 роках. Методологія дослідження опирається на інституційний аналіз. Підтверджено робочу гіпотезу про те, що сучасна енергетична політика ЄС найперше визначається геополітикою. Досліджено комплекс рішень інституцій ЄС та національних урядів держав ЄС у відповідь на вплив геополітики на енергетичну сферу. З’ясовано, як держави-експортери енергоресурсів (найперше – Росія) вдаються до різних форм тиску з метою домогтися від енергетично залежних держав певних політичних рішень. Визначено, що в умовах нинішніх геополітичних викликів основними цілями енергетичної політики ЄС є: диверсифікація джерел енергії та джерел постачання імпортованої енергії; формування повністю інтегрованого внутрішнього енергетичного ринку з належною інфраструктурою та без бар’єрів (технічних, регуляторних та ін.); підвищення енергоефективності; зменшення залежності від імпорту енергоресурсів і т. ін. Аргументо- вано, що реформи в ЄС спрямовані на пом’якшення геополітично- го впливу на енергетичний сектор, зменшення ризиків різкого зростання цін на енергоносії, прискорення енергетичного переходу, досягнення енергонезалежності. Проблемами для енергетичної безпеки ЄС визначено: 1) досі сильну узалежненість ЄС від імпорту енергоресурсів; 2) значні розбіжності у енергетичних стратегіях держав ЄС, їх недостатня солідарність у питаннях реформування енергетичного сектора; 3) ймовірність нових ризиків постачання від третіх держав, з якими налагоджується торгівля енергоресурсами, а також від держав, які видобувають та збагачують метали, необхідні для впровадження «чистих» технологій. Наголошено на необхідності сильної політичної волі інституцій ЄС та національних урядів держав ЄС для послідовної реалізації запланованих реформ, позаяк енергетичні проблеми становлять значну загрозу для безпеки на всіх рівнях.