НАЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ У ПОРІВНЯЛЬНОМУ ВИМІРІ
DOI:
https://doi.org/10.29038/2524-2679-2025-02-60-80Ключові слова:
стратегічні комунікації, публічна дипломатія, інформаційні операції, національна безпека, НАТО, ЄС, психологічний вплив, зовнішня політика, інституційна взаємодія, міжнародні відносиниАнотація
У статті досліджено становлення й розвиток концепції стратегічних комунікацій у міжнародних відносинах. У центрі уваги – трансформація підходів до стратегічної комунікації в контексті гібридних загроз, інформаційних воєн, зміни геополітичного ландшафту та необхідності ефективного впливу на цільові аудиторії. Показано, що стратегічні комунікації – це багаторівнева система координованих дій державних і недержавних акторів, спрямованих на досягнення зовнішньополітичних цілей шляхом інформування, впливу та формування сприятливого інформаційного середовища. У статті детально розглянуто підходи до стратегічних комунікацій у провідних міжнародних акторах – США, ЄС, НАТО, а також у ключових державах – Великій Британії, Франції, Німеччині, Туреччині, Китаї, російській федерації. Порівняльний аналіз дав змогу виявити відмінності між демократичними моделями, орієнтованими на діалог і взаємодію із суспільством, та авторитарними – з акцентом на контроль, маніпуляцію й експансію. Окрему увагу приділено визначенням поняття «стратегічні комунікації» у воєнно-політичному, гуманітарному й інституційному контекстах. У статті узагальнено сучасні трактування терміна в академічному, політичному та практичному дискурсах, надано типологію ключових дефініцій. Запропоновано авторське узагальнення, згідно з яким стратегічні комунікації – це цілеспрямоване використання всіх наявних комунікативних інструментів держави або міжнародної організації для досягнення стратегічних цілей в умовах зростаючих викликів у сфері міжнародної безпеки й інформаційного впливу.
Посилання
1. Allied Joint Doctrine for Psychological Operations–AJP-3.10.1 Edition B. (2007). STANAG 2508 Ed., 4 / AJP-3.10.1 Ed. B. https://info.publicintelligence.net/NATO-PSYOPS. pdf (in English).
2. Andriukhina, V., Yelova, T., Korotkyi, V., Kotsiuba, V., Taradiuk, R., & Homaniuk,
O. (2024). Digitalization and strengthening resistance to misinformation in Ukraine as the instrument of strategic communications. AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research, 14(1/XL), 97–103 (in English).
3. Cabañero-Verzosa, C., & Garcia, H. R. (2009). Building commitment to reform through strategic communication: The five key decisions. The World Bank. https://elibrary. worldbank.org/doi/abs/10.1596/978-0-8213-7621-8 (in English).
4. Cornelissen, J., Holt, R., & Zundel, M. (2011). The role of analogy and metaphor in the framing and legitimization of strategic change. Organization Studies, 32(12). https:// journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/0170840611425729 (in English).
5. Cornish, P., Lindley-French, J., & Yorke, C. (2011). Strategic communications and national strategy: A Chatham House report. London: Chatham House. https://www.cha- thamhouse.org/sites/default/files/r0911stratcomms.pdf (in English).
6. Department of Defense (2016). Dictionary of military and associated terms (Joint Publication 1–02). (8 November 2010, as amended through 15 February 2016). https://irp. fas.org/doddir/dod/jp1_02.pdf (in English).
7. Falkheimer, J., & Heide, M. (2022). Introduction: The emergent field of strategic communication. In J. Falkheimer & M. Heide (Eds.), Research handbook on strategic com- munication, pp. 1–12. Edward Elgar Publishing. https://www.elgaronline.com/edcollchap/ book/9781800379893/book-part-9781800379893-5.xml?tab_body=pdf-copy1 (in English).
8. Farwell, J. P. (2012). Persuasion and power: The art of strategic communication.
Georgetown University Press (in English).
9. Goldman, E. (2007, October 6). Strategic communication: A tool for asymmetric warfare. Small Wars Journal. https://smallwarsjournal.com/blog/strategic-communication- a-tool-for-asymmetric-warfare (in English).
10. Hallahan, K., Holtzhausen, D. R., van Ruler, B., Verčič, D., & Sriramesh, K. (2007). Defining strategic communication. International Journal of Strategic Communi- cation, 1, 3–35. https://www.researchgate.net/publication/241730557_Defining_Strate- gic_Communication (in English).
11. Joint Doctrine Note 1/12. (2012). Strategic communication: The defense contribu- tion. Ministry of Defence (in English).
12. Kandrik, M. (2015). Comparison of strategic communications in United States of America and United Kingdom (Masters thesis). Brno (in English).
13. Klaverweide, D. M. (2006). Strategic communication and the United Nations Mil- lennium Development Goals. University of Twente (in English).
14. Mielcarek, R. (2018). La défense française, en retard dans le domaine de la com- munication stratégique. Les Champs de Mars, 2018 (1), 37–45. https://www.cairn-int.info/ journal-les-champs-de-mars-2018-1-page 37.htm (in English).
15. Mitrović, M. (2022). Russian strategic communication – Endless information war- fare. Security Science Journal, 3 (2), 29–54. https://www.securityscience.edu.rs/index.php/ journal-security-science/issue/view/6 (in English).
16. Monge, P., Heiss, B., & Margolin, D. (2008). Communication network evolution in organizational communities. Communication Theory, 18 (4), 449–477. http://dx.doi. org/10.1111/j.1468-2885.2008.00330.x (in English).
17. Németh, J. (2021). Defining strategic communication: An almost impossible chal- lenge, but perhaps there is still a solution. Hadtudomány, 31, 162–172. https://www.mhtt.eu/ hadtudomany/2021/2021e/N%c3%89METH_Article_redefining.pdf (in English).
18. Nowacki, G. (2019). Komunikacja strategiczna w erze społeczeństwa informa- cyjnego. Nierówności Społeczne a Wzrost Gospodarczy, 58, 16–34. https://repozytorium. ur.edu.pl/server/api/core/bitstreams/fa28b7a2-e74b-4cdf-ac23-c852247595b4/content (in English).
19. Paul, C. (2011). Strategic communication: Origins, concept, and current debates.
PRAEGER (in English).
20. Pfetsch, B. (1999). Government news management – Strategic communication in comparative perspective. Berlin: Science Center Berlin for Social Research (in English).
21. PO(2009)0141 (2009). NATO strategic communications policy. NATO. https://info. publicintelligence.net/NATO-STRATCOM-Policy.pdf (in English).
22. Report of the Defense Science Board Task Force on Strategic Communication (2008). https://apps.dtic.mil/sti/tr/pdf/ADA476331.pdf (in English).
23. Smircich, L., & Stubbart, C. (1985). Strategic management in an enacted world.
Academy of Management Review, 10, 724–736 (in English).
24. Tatham, S. (2008). Strategic communications: A primer. ARAG Special Series,
No. 8/28. https://www.files.ethz.ch/isn/94411/2008_Dec.pdf (in English).
U.S. Joint Forces Command (2015). Commanders handbook for strategic commu- nication and communication strategy (Version 3.0). http://www.dtic.mil/doctrine/doctrine/ jwfc/sc_hbk10.pdf (in English).
25. United Nations (2019, April 29). Reforms by newly named Department of Global Communication aim at outreach ‘for impact, under-secretary-general tells committee on in- formation. https://press.un.org/en/2019/pi2256.doc.htm (in English).
26. Aulin, O. (2020). Politychnyi aktyvizm v islami yak vazhlyvyi chynnyk stratehich- nykh komunikatsii z musulmanskymy krainamy. Vcheni zapysky Universytetu “KROK”, 3(59), 16–23. ,https://snku.krok.edu.ua/index.php/vcheni-zapiski-universitetu-krok/article/ view/308 (in Ukrainian).
27. Bebyk, V. M. (2019). Stratehichni komunikatsii KNR: zovnishnopolitychni, eko- nomichni ta bezpekovi aspekty. U V. Bebyk, S. Kopiika, Ye. Makarenko ta in. Stratehichni komunikatsii v mizhnarodnykh vidnosynakh, p. 285–315, Kyiv: Vadeks (in Ukrainian).
28. Doktryna zi stratehichnykh komunikatsii Zbroinykh Syl Ukrainy (2020). https:// sprotyvg7.com.ua/wp-content/uploads/2022/04/... (in Ukrainian).
29. Dubov, D. V. (2016). Stratehichni komunikatsii: problemy kontseptualizatsii ta praktychnoi realizatsii. Stratehichni priorytety. Seriia: Polityka, 4, 9–23. http://nbuv.gov.ua/ UJRN/sppol_2016_4_4 (in Ukrainian).
30. Makarenko, Ye. (2017). Stratehichni komunikatsii v mizhnarodnykh vidnosynakh. Mizhnarodni vidnosyny. Seriia «Politychni nauky», 15. http://journals.iir.kiev.ua/index.php/ pol_n/article/view/3117 (in Ukrainian).
31. Minhazutdinov, I. O., & Minhazutdinova, H. I. (2019). Stratehichni komunikat- sii yevropeiskykh krain: Velyka Brytaniia, Frantsiia, FRN. In Stratehichni komunikatsii v mizhnarodnykh vidnosynakh: monohrafiia, pp. 254–284. Kyiv: Vadeks (in Ukrainian).
32. Stratehichni komunikatsii v mizhnarodnykh vidnosynakh (2019). Kyiv: Vadeks (in Ukrainian).
33. Davlikanovoi, O., Kompantsevoi, L. (2022). Stratehichni komunikatsii dlia bezpe- kovykh i derzhavnykh instytutsii: prakt. posib. Kyiv: TOV “VISTKA”. URL: http://fes.kiev. ua/n/cms/fileadmin/upload2/Book_28-06-2022_web-3.pdf (in Ukrainian).
34. Stratehichni komunikatsii YeS: protydiia destruktyvnym vplyvam / za red. N. Kar- pchuk (2023). Lutsk: Vezha-Druk (in Ukrainian).
35. Tereshchenia, O. (2020). Stratehichni komunikatsii u naukovo-teoretychnomu dys- kursi. Communications and Communicative Technologies, 20, 116–121. URL: https://www. dnu.dp.ua/docs/zbirniki/fszmk/program_5e58ee9f441be.pdf
36. Shuliak, A., & Yelova, T. (2023). Stratehichni komunikatsii spetssluzhb yak vektor protydii destruktyvnym vplyvam. Mizhnarodni vidnosyny, suspilni komunikatsii ta rehion- alni studii, 3(17), 203–215 (in Ukrainian).
37. Shuliak, A., & Shuliak, N. (2025). Stratehichni komunikatsii ta informatsiina hihiiena: natsionalna bezpeka v umovakh hlobalnykh vyklykiv. Lutsk: Vezha-Druk (in Ukrai- nian).
