Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії

ПОПУЛІЗМ І ПОЛІТИЧНІ МІФОЛОГЕМИ У ВИБОРЧІЙ КАМПАНІЇ НА ПОСТ ПРЕЗИДЕНТА ФРАНЦІЇ 2022 РОКУ

Ірина Кіянка — 2022-10-21

У статті акцентовано увагу на проблематиці політичних міфологем у контексті популізму. Міфологеми дуже часто відіграють руйнівну роль у побудові нових сучасних демократій, адже тяжіють до негативного образу сприйняття позитивних змін, начебто вони можуть мати радикальний характер. Зі свого боку відбувається своєрідне зіткнення старого й нового порядку, де популізм виконує особливу місію.

На основі аналізу місця та ролі міфологічних форм свідомості й культури в історичних типах політичної дійсності у виборах президента Франції, що популізм є однією з найважливіших детермінантних основ політичного виміру буття суспільства, що, зі свого боку, формує особливий тип протиріччя у відтворенні й освоєнні модернових та архаїчно-цивілізаційних норм існування.

Узагальнюючи реалії політичного життя, вважаємо, що сучасний попу- лізм проявляється в чотирьох напрямах: радикальний лівий популізм, радикальний правий популізм, націонал-популізм та центристський (новітній) популізм. При цьому популізм будь-якого з напрямів може виявляти себе в «м’яких» або «жорстких» формах.

«М’який» популізм є викликом наявній системі представництва, партійній системі зокрема, у той час як «жорсткий» атакує базові принципи ліберальної демократії – захист прав людини й громадянина, національних меншин тощо. Лінія ж поділу між ними є доволі розмитою та змінюється. Популізм не є реакцією на інтеграцію нових країн у європейські структури. При цьому в економічному плані популісти обстоюють неоліберальні підходи, є прихильниками антиегалітаризму й меритократизму.

ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ ЖІНОК У ТЕРОРИСТИЧНИХ РУХАХ СУЧАСНОСТІ

Сергій Кулик — 2022-10-21

Сучасний тероризм істотно відрізняється від проявів терористичної активності минулого за програмними цілями, тактиками та засобами боротьби. Установлено, що особливістю діяльності терористич- них угрупувань із кінця ХХ ст. є активне залучення жінок до такої діяльності, здійснення жінками-смертницями терористичних атак. З’ясовано мотиви участі жінок у діяльності цих організацій, методи психологічного тиску, який на них чинять керівники, члени організа- цій і релігійні лідери. Звернено увага на ідеологічні засади (закони шаріату, шахідизм, джихад) і стійкість моральних переконань жінок- смертниць, пропагування їхньої справи серед нових членів радикаль- них угруповань. Наголошено на тому, як позиція чоловіка, близьких, родичів впливає на рішення жінки приєднатися до терористичної діяльності. За допомогою методу порівняння виявлено особливос- ті ролей, статусів, вплив жінок у діяльності таких терористичних угруповань, як «Аль-Каїда», «Чорні вдови», «ХАМАС», «Тамільські тигри». На основі різноманітних інформаційних джерел зроблено спробу відтворити соціально-психологічний портрет сучасної жінки-терористки. Розглянуто мотиви, заяви, поведінку жінок перед, під час і після здійснення ними терористичних атак. Стверджується, що жіночий тероризм становить загрозу для національної безпеки держав світу й істотно впливає на міжнародні відносини.

ІНСТИТУЦІЙНЕ ОНОВЛЕННЯ ДЕЛІБЕРАТИВНОЇ МОДЕЛІ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ ГРОМАДЯН ЄС

Наталія Ротар — 2022-10-21

У статті здійснено комплексне дослідження процесу інституційного онов- лення деліберативної моделі політичної участі громадян Європейсько- го Союзу в контексті визначення перспектив Об’єднання в умовах криз та невизначеності. Установлено, що цей процес відбувався засобами Конференції про майбутнє Європи, яка стала інноваційним досвідом, що актуалізував значення інструментів деліберативної демократії в процесі вироблення спільної політики, зорієнтованої на подолання викликів, котрі мають варіативну природу. Війна росії проти України докорінно змінила зовнішній контекст деліберації майбутнього європейської демократії, зокрема й у тому, що ЄС вступив у нову фазу дискусії про свої територіальні межі, про зв’язок між розширенням і поглибленням інтеграції, а також про його спроможність інтегрувати нових членів. Заявки на членство від Украї- ни, Молдови та Грузії з одночасним пожвавленням процесу європейської інтеграції в Західних Балканах відкрили нові перспективи дискусії про неоднорідність ЄС і здатність його членів діяти узгоджено.

Обґрунтовано, що форми участі громадян у дискурсі майбутнього ЄС передбачали спільний із європейським політикумом пошук інструментів демократичної легітимності європейського проєкту та механізмів підтрим- ки громадянами спільних цілей і цінностей Об’єднання. Особливості організаційної процедури оновленого формату деліберативної моделі політичної участі громадян ЄС були визначені на рівні офіційних докумен- тів Європарламенту, Єврокомісії та Ради ЄС і відображені в можливостях чотирьох просторів деліберації: (1) багатомовна цифрова платформа, на якій громадяни ділились ідеями та оприлюднювали тексти, що збиралися, аналізувалися й публікувадися впродовж Конференції; (2) децентралізовані заходи, які проводили громадяни та інституції, національні, регіональні й локальні органи влади в державах-членах ЄС (онлайн, офлайн та змішаний формати); (3) Європейські громадянські панелі, на яких, з урахуванням інформації, наданої громадянами через цифрову платформу, обговорюва- лися теми Конференції; (4) пленарні засідання конференції, що забезпечили обговорення рекомендацій, вироблених на національному і європейському рівнях політики.

Доведено, що важливим маркером сприйняття нового формату делібе- ративної моделі політичної участі громадян ЄС є ставлення до потенціалу Конференції, зафіксоване в результатах соціологічних досліджень. В умовах необхідності підвищення довіри до європейських інститутів політичного представництва, зафіксовані високі показники намірів брати безпосередню участь у транснаціональному політичному процесі, указують на те, що шанси подолання дефіциту демократії в ЄС зростають.

ГРОМАДСЬКИЙ АКТИВІЗМ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ:СТРУКТУРА, ФОРМИ, МОЖЛИВОСТІ

Наталія Хома — 2022-10-21

Мета дослідження – концептуалізація активізму воєнного часу, визначення його місця в системі громадського активізму. Активізм воєнного часу проаналізовано на прикладі відкритої збройної агресії росії проти України 2022 р. Робота ґрунтується на івент-аналізі, а також в умовах воєнного часу проведено польові дослідження. Крізь призму теорії та традиції громадського активізму аргументовано доцільність виділення в системі громадського активізму такого типу, як активізм воєнного ча- су. Виокремлено його специфічні завдання, механізми їх виконання, ризики тощо. Активізм воєнного часу визначено як мережу ініціатив громадян, їх взаємодій (взаємодії з військовими підрозділами, урядовими та неурядовими інституціями, міжособистісні взаємодії тощо) щодо протидії агресору, збереження життя й здоров’я громадян, інфраструктури тощо. Цей вид активізму позиційовано як такий, що виникає винятково як відповідь демократичної спільноти на збройну агресію та реалізується в умовах воєнного часу. Усі характеристики воєнного активізму представлені як такі, що зумовлені особливостями воєнного часу. Наголошено, що активізм воєнного часу: а) територіально обмежується кордонами держави, щодо якої здійснено збройну агресію, а поза цих кордонів набуває формату антивоєнного активізму; б) реалізується як у реальному, так і у віртуальному вимірах; в) має потенціал об’єднання демократичної громадськості в загальнопланетарному масштабі. Структурна модель громадського активізму воєнного часу представлена як поєднання трьох підсистем: фронтова, тилова, закордонна. При цьому кожна підсистема поєднує громадський активізм в онлайн- та офлайн-форматах.

КОНТЕНТ- Й КОЛОКАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ АНАЛІТИЧНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ RT ПРО УКРАЇНУ

Наталія Карпчук — 2022-10-21

Російська федерація проводить потужну інформаційно-психологічну війну проти України, наслідки якої, на жаль, уже очевидні. Кремлівська пропаганда формує рамки сприйняття об’єктивної реальності й розставляє вигідні для рф акценти стосовно України, її державності, лідерів, населення загалом. Як наслідок, у свідомості реципієнта створюється викривлена реальність, яка ставить під сумнів правдивість будь-яких висловлювань. Розуміння механізмів деструктивного інформаційно-психологічного впливу є вкрай важливим для об’єкта агресії, який повинен не лише ефектив- но протистояти, а й переосмислювати, перебудовувати власну політику безпеки. Предметом дослідження є аналітичні матеріали багатомовного інформаційного каналу RT (Russia Today) з хештегом «#Украина» за період вересень 2018 – квітень 2020 рр. (990 статей). Весь період поділено на чотири підперіоди: 1) вересень – грудень 2018 р. і 2) січень–квітень 2019 р. – час Президентства П. Порошенка, 3) травень–грудень 2019 і 4) січень–квітень 2020 р. – час Президентства В. Зеленського. Контент- аналіз дав змогу з’ясувати найуживаніші слова кремлівської пропаганди кожного періоду, при цьому автори обґрунтували причини частотності слів, проаналізувавши події в Україні й реакцію рф на них. Аналіз колокацій уможливив створення мережі, яка наочно демонструє тематичний розподіл аналітичних матеріалів RT. Зокрема, перша підмережа являє собою суто пропагандистські патерни, мета яких – інформаційна й правова підтримка дій рф; друга пов’язана з конкретними суб’єктами / об’єктами й подіями; третя підмережа – це «мономережа», яка презентує єдину тему – реакцію кремлівської пропаганди на визнання у світі автокефалії Православної церкви України й події довкола неї.

Пропонована стаття підготовлена в межах проєкту «Стратегічні комунікації ЄС: протидія деструктивним впливам» програми ERASMUS+ напряму Модуль Жана Моне (№ 101047033 ERASMUS-JMO-2021-MODULE).

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВПЛИВ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

Леся Качковська — 2022-10-21

У статті висвітлено вплив інформації в умовах гібридної війни в контексті політичних подій в Україні та на Заході впродовж 2014–2021 рр. Охарактеризовано інформацію як особливий засіб ведення війни. Також звернено вагу на фейки як загрозу для інформаційної безпеки, зокрема для України. Визначено, що основними цілями інформаційної політики України є забезпечення захисту інформаційного суверенітету (особливо захист національного інформаційного простору з інформаційним ресурсом та систем формування масової суспільної свідомості) в сучасних умовах глобалізації та інтернаціоналізації процесів в інформаційній сфері. Важли- вою складовою частиною держави є підвищена увага до рівня інформацій- ної достатності для прийняття рішень публічними органами, підприємствами й громадянами; реалізації конституційних прав і свобод громадян, суспільства. Проаналізовано діяльність вітчизняних органів державної влади стосовно захисту інформаційного простору від внутрішніх та зовнішніх загроз. З’ясовано, що Верховна Рада України як орган законодавчої влади приймає закони, котрі регулюють стосунки в галузі інформаційної безпеки й захисту інформації. Нормативну базу формують на основі нормативних правових актів у галузі інформації, що видають органи різних гілок влади. Органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України), до складу якого входять міністерства з підпорядкованими їм органами, місцеві органи виконавчої влади виконують відповідні закони. Підкреслено, що система визначень, котра характеризує різні аспекти інформаційної діяльності, стає основою формування відповідних безпекових понять, необхідних для розвитку технологій організації та забезпечення інформаційної безпеки. Результатом наукового дослідження є висновки, які висвітлюють аналіз змісту складни- ків, зокрема комплекс нормативних документних ресурсів і публікацій щодо інформаційної агресії на Україну з боку російської федерації.

НЕОЛОГІЗМИ ЯК МОВНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ ВІЙНИ

Майя Жулінська — 2022-10-21

У статті проаналізовано нові лексичні інновації, які виникли в англійській мові під час російсько-української війни та вербалізують події воєнного часу в Україні та світі. Об’єктом нашого вивчення стали неологізми, що з’явилися протягом 2022 р.

Подано короткий огляд лінгвістичних досліджень мови війни. Наголошено на потужному впливі історичних подій на мову. Проаналізовано зміни у свідомості суспільства, емоційному та психологічному стані людей під час війни й, відповідно, зміни в лексичному складі мови у зв’язку з необхідністю нової номінації. Досліджено зв’язок між мовою та війною.

Розглянуто приклади найпопулярніших неологізмів в англійській мові, які з’явилися протягом 2022 р. на тлі розв’язаної Росією війни проти України, подано їх тлумачення й способи утворення, проаналізовано їх структуру, семантику та походження. Визначено головні функції вибраних лексичних інновацій і встановлено основні причини їх появи в англійській мові.

У статті встановлено, що найпродуктивнішим джерелом утворення неолексем стала необхідність нової номінації ворога, військових дій та геополітичної активності в умовах війни. Відзначено високий рівень емоційної складової частини в процесі утворення англомовного військового сленгу і його яскраво виражену негативну конотацію. Визначено, що англійські неологізми, які виникли на тлі повномасштабної війни, здебільшого є запозиченнями з української мови. Підкреслено, що, крім українських запозичень, утворилася чимала кількість власних англійських неологізмів на військову тематику. Установлено, що українські неологізми, які виникли під час війни, набувають дедалі більшої популярності в англомовному світі, що свідчить про трансформацію свідомості й мислення її носіїв. У роботі обґрунтовано потребу та перспективи подальшого вивчення неологізмів, пов’язаних із глобальними світовими катастрофами й різкими змінами в житті людства.

КОНЦЕПЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В АСПЕКТІ ІНТЕРЕСІВ ОСНОВНИХ МІЖНАРОДНИХ АКТОРІВ

Сергій Федонюк — 2022-10-21

У цьому дослідженні встановлено суть політики щодо забезпечення інформаційної (кібер) безпеки, її витоків і цілей провідних міжнародних акторів з точки зору міжнародного співробітництва. Проаналізовано існуючі підходи до дослідження міжнародного співробітництва в сфері інформаційної (кібер) безпеки, визначено предметну сферу дослідження з урахуванням основних наукових і нормативно-правових підходів, конкретизовано основні загрози в інформаційній сфері з точки зору інтересів суб’єктів міжнародних відносин і визначено пов’язані зі специфікою інформації та кіберпростору проблеми міжнародно-правового характеру. Досліджено підходи в реалізації політики й міжнародної діяльності основних міжнародних акторів у сфері інформаційної (кібер) безпеки – США, Росії, Китаю, Європейського Союзу.

Встановлено, що існує й надалі посилюється дихотомія головних концепцій інформаційної (кібер) безпеки, заснованих на глибинних відмінностях між демократичним і авторитарним підходами у цій сфері політики. В основу цих відмінностей покладено інтереси, критично важливі для кожної з систем. З одного боку це інтереси демократичних систем, засновані на прозорості влади й необхідності збереження свободи інформації й вільної конкуренції. А з іншого – це інтереси авторитарних систем, сила яких ґрунтується на тотальному управлінні інформацією та її контролі. Також підґрунтя підходу авторитарних систем створює домінуюча участь держави в суспільному житті й економіці. На цих підходах базується внутрішня й зовнішня політика в сфері інформаційної (кібер) безпеки. Відповідно до своїх інтересів головні міжнародні актори розробляють і просувають на міжнародних майданчиках відповідні концепції інформаційної (кібер) безпеки. Вони обґрунтовують позиції в сферах державного суверенітету, управління інтернетом, застосування міжнародного права в кіберсфері, доступності інформаційних технологій та ін.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Богдана Дейнека — 2022-10-21

У статті розглянуто суть понять «інвестиційний клімат», «інвестиційна привабливість». Проаналізовано динаміку прямих іноземних інвести- цій в Україну впродовж останніх десяти років, зокрема досліджено причини зміни їх обсягу за відповідний період. На основі проведеного дослідження запропоновано шляхи покращення інвестиційної привабливості України в умовах сьогодення.

ПРОСУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ У СВІТІ

Вікторія Кухарик — 2022-10-21

У статті розглянуто питання просування економічних інтересів України, що є водночас категорією економічної теорії й політології, та тісно переплітаються з категоріями економічного суверенітету, економічної безпеки, економічної сфери країни та її складовими частинами тощо. Захист прав та інтересів українського бізнесу за кордоном має стати щоденним напрямом роботи дипломатичних установ. Роль кожного українського дипломата у просуванні економічних інтересів України у світі є дуже важливою. Нині, в умовах війни, будь-який бізнес потребує підтримки та допомоги. Це також стосується українського бізнесу, який веде свою діяльність в інших державах. Не менш важливим напрямом роботи дипломатичних служб є залучення прямих інозем- них інвестицій в економіку України. У статі визначено основні щляхи просування економічних інтересів нашої країни у світі. Здійснено аналіз динаміки зовнішньої торгівлі України з ЄС у 2018–2021 рр., який підтверджує, що ці показники характеризуються зростаючою тенденцією, та становлять, відповідно, 154,88 % – для експорту, та 151,22 %

– для імпорту. Однією з головних економічних подій у 2017 р. було підписання Угоди про створення Зони вільної торгівлі між Україною та Канадою. Чинне місце у вищезазначеній Угоді належить стимулюван- ню поглиблення торговельного й економічного співробітництва, у тому числі в частині торгівлі промисловими та сільськогосподарськими товарами, захисту інтелектуальної власності, регулювання державних закупівель. Розглянуто поточний стан зовнішньої торгівлі України, яка відіграє важливу роль в її економіці. Проаналізовано динаміку платіжного балансу за останні десять років. Наведено перелік основних торговельних партнерів України та установлено питому вагу цих країн у зовнішньоторговельному обороті товарів і послуг.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇН В УМОВАХ САНКЦІЙ (НА ПРИКЛАДІ ЕКОНОМІК РОСІЇ ТА КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ)

Анастасія Куценко — 2022-10-21

У статті розкрито поняття «санкцій», їхню роль у діяльності країни, а також вплив та передумови поширення санкційної політики на росію та Китай і перспективи розвитку цих країн в умовах санкцій. Економічні санкції є одним із найпоширеніших інструментів зовнішньої політики. Санкції посіли міцне місце в зовнішньополітичному інструментарії як альтернатива чи доповнення до застосування сили, а також для підкріплення переговорних позицій. Вони активно використовуються як засіб примусу окремих держав до виконання політичних вимог країн-ініціаторів санкцій.

МІЖНАРОДНА ГРАНТОВА ДІЯЛЬНІСТЬ У КОНТЕКСТІ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Наталія Павліха — 2022-10-21

На сьогодні питання міжнародного співробітництва та грантових програм є надзвичайно актуальними, особливо в контексті реалізації реформи децентралізації в Україні. Не всі створені в результаті процесів децентралізації громади мають достатньо коштів у місцевих бюджетах, щоб забезпечити повноцінне життєве середовище для громадян, надання високоякісних і доступних публічних послуг тощо. У статті проаналізовано популярні й чинні грантові програми задля впровадження реформи децентралізації, а також перспективи розвит- ку міжнародної співпраці та залучення додаткових надходжень до місцевих бюджетів. У подальшому грантовий капітал може слугувати коштами для розвитку територіальних об’єднань і покрашення якості життя їхніх мешканців.

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ: КОМУНІКАЦІЙНИЙ ВИМІР

Наталія Карпчук — 2022-10-21

Процес вступу до Європейського Союзу є досить тривалим і потребує серйозних реформаторських, а іноді й революційних змін у всіх сфе- рах життєдіяльності держави. Проте всі трансформаційні зусилля бу- дуть марними, якщо громадяни країни-кандидата не підтримають євроінтеграційний вектор розвитку на загальнонаціональному референдумі. Для забезпечення широкої підтримки приєднання до ЄС держави-канди- дати розробляли комунікаційні стратегії та проводили широкомасштабні загальнонаціональні кампанії, у полі зору яких були громадськість і її інтереси, яку інформували про переваги й потенційні загрози вступу й переконували в невідворотності європейської інтеграції. Україна отримала статус країни-кандидата, однак процес приєднання буде тривалим й, окрім того, війна та складні міжнародні відносини додають неочікуваних викликів. У цій ситуації невизначеності для нашої держави важливо збе- регти таку потужну підтримку євроінтеграційних прагнень і позитивного ставлення до Європейського Союзу, яку демонструють громадяни України. Особливо цікавий досвід країн колишнього радянського табору, зокрема країн Центральної Європи (Словенії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі), які прагнули продемонструвати свій відхід від залежності від Сходу (колишнього СРСР і Російської Федерації) й орієнтацію на Захід (Європейський Союз). В усіх кампаній була своя специфіка, бо різною була інтенсивність антиєвропейських настроїв і різна історія відносин із ЄС. Проте урядам, Міністерствам закордонних справ, неурядовим організаціям удалося розробити вдалі комунікаційні кампанії, які призвели до схвального ставлення громадян до інтеграції держав у ЄС. У статті запропоновано по- зитивні практики, які б могли посприяти в розробці комунікаційної кампанії в Україні, що була б зорієнтована на комунікування з громадянами з питань європейської інтеграції.

МІЖНАРОДНІ НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ХАРАКТЕР ВПЛИВУ НА СУЧАСНІ МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

Дмитро Коротков — 2022-10-21

У статті проаналізовано зміст дефініції «міжнародні неурядові організації». З’ясовано, що переважна більшість неурядових організацій створюються на вирішення конкретних проблем і діють у межах певної проблематики. На сьогодні ці організації активно займаються питаннями, пов'язаними з наданням гуманітарної допомоги, захистом прав людини та охороною навколишнього середовища, забезпечення миру та безпеки, беруть участь в освітніх програмах, спортивних проектах. Вони забезпечують аналіз та експертну оцінку різних, у тому числі глобальних проблем, діють як механізм «раннього оповіщення» та сприяють здійсненню контролю за виконанням учасниками зобов'язань за міжнародними угодами. Автором зазначається, що однією з причин перетворення міжнародних неурядових організацій в головного актора світового політичного процесу – є їх функціональна спрямованість на встановлення зв'язків між державами та недержавними сегментами. В цьому випадку неурядові організації виступають в якості неполітичної організації і здатні діяти в такій якості як на національному, так і та на міжнародному рівні. Все це призвело до того, що формально у більшості держав світу знято бар'єри для виходу неурядових організацій на світовий рівень. Створюються механізми, що полегшують міжнародну діяльність таких організацій. Роль міжнародних неурядових організацій у міжнародних відносинах зазнала якісних змін і завдяки збільшенню фінансування за рахунок державних та приватних грантів. Сьогодні МНУО на постійній основі забезпечують виконання багатьох життєво важливих функцій міжнародного спілкування та співробітництва. У цих умовах будь-які спроби побудувати однополярний світ не можуть бути реалізовані на практиці.

The article of the definition of "international non-governmental organizations" is analyzed in the article. It was found out that the vast majority of non-governmental organizations are created to solve specific problems and act within the framework of certain issues. Today these organizations are actively involved in issues related to humanitarian assistance, human rights and environmental protection, peace and security, participate in educational programs, sports projects. They provide analysis and expert evaluation of various, including global problems, act as a mechanism of "early warning" and contribute to monitoring the implementation of obligations of parties under international agreements. The author notes that one of the reasons why international nongovernmental organizations have become the main actor in the global political process is their functional focus on establishing links between states and non-state segments. In this case, non-governmental organizations act as a non-political organization and are able to act both nationally and internationally. All this has led to the fact that, formally, in most states of the world, the barriers to the entry of non-governmental organizations at the global level have been removed. Mechanisms are being created to facilitate the international activities of such organizations. The role of international NGOs in international relations has also undergone qualitative changes due to the increase in funding through public and private grants. Today, NGOs permanently carry out many vital functions of international communication and cooperation. Under these conditions any attempts to build a unipolar world cannot be realized in practice.

ПОЗИЦІЯ ТУРЕЧЧИНИ ЩОДО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ТАКТИЧНЕ МАНЕВРУВАННЯ ЧИ СТРАТЕГІЧНИЙ ВИБІР?

Нарміна Мамішова — 2022-10-21

16 березня 2022 року Міністерство закордонних справ Турецької Республіки оприлюднило чергову заяву з нагоди річниці анексії Криму Російською Федерацією [1], в якому зовнішньополітичне відомство засудило незаконний референдум, проведений на території української Автономної Республіки вісім років тому. Поза сумнівом, офіційна Анкара залишається послідовною у підтримці суверенітету та територіальної цілісності свого стратегічного партнера, у тому числі на міжнародно-політичних майданчиках (в даному відношенні яскравим свідченням є паттерни голосування Туреччини в рамках Генеральної Асамблеї ООН). Проте позиція адміністрації президента Ердогана щодо російської «спеціальної військової операції» (читається як війна), яку було розгорнуто на території України 24 лютого 2022 року, є досить суперечливою. У своїй негайній офіційній відповіді на цей несправедливий і незаконний акт Кремля МЗС Туреччини назвало атаку збройних сил РФ проти України неприйнятною та такою, що становить серйозну загрозу безпеці регіону та світу, засудивши саму ідею «зміни кордонів за допомогою зброї» [2]. Особливе значення також мала різка критика з боку Туреччини прийнятого незадовго до цього рішення Росії про визнання так званих Донецької та Луганської народних республік, постачання стратегічно важливих військових потужностей в особі безпілотників, блокування доступу до проток Босфор і Дарданелли для нетурецьких військових кораблів, а також мирні зусилля президента Ердогана навколо реанімування комунікації між Москвою та Києвом на найвищому рівні. Однак офіційна Анкара дотепер відмовляється приєднатися до союзників по НАТО та партнерів з ЄС у їхній санкційній політиці проти режиму президента Путіна, а також залишила повітряний простір Туреччини відкритим для російських літаків і навіть виступила із засудженням дискримінаційного ставлення до росіян і російської культури в деяких західних країнах. У цій статті розкривається наступне питання: чи є вищевказані факти епізодичним проявом подвійних стандартів, або ж є частиною системної політики балансування між Росією та Заходом з боку Туреччини під керівництвом президента Ердогана.

ПЕРСПЕКТИВИ ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ В ЄС В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ

Наталія Романюк — 2022-10-21

У статті розглянуто європейську інтеграцію України в умовах активної фази російсько-української війни, яка розпочалася в лютому 2022 р. Проаналізовано особливості євроінтеграційних прагнеь України на шляху всупу до ЄС. Охарактеризовано процедуру всупу країни-кандидата на вступ до ЄС відповідно до Договорів ЄС і критерії членства. Визначено основні кроки України на шляху вступу, починаючи з 28 лютого 2022 р., коли вона подала заявку на членство в ЄС.

У статті дано оцінку діяльності структур ЄС щодо розгляду заявки України на вступ до ЄС та проаналізовано рішення, прийняті ними. Визначено можливі варіанти отримання статусу країни-кандидата й початку переговорів. Порівняно процес вступу України до ЄС з іншими країнами-кандидатами. Проаналізовано позицію низки країн-членів ЄС щодо перспектив членства України в ЄС. Визначено групу держав, які підтримують Україну на цьому шляху, і групу тих, що виступають проти вступу нашої країни до ЄС.

Зазначено, що отримання статусу держави-кандидата на вступ до ЄС свідчитиме про те, що Україна згодом стане членом ЄС і на неї пошириться політика розширення. Цей статус стане поштовхом до продовження реформ і трансформацій в усіх сферах та подальшої інтеграції України до спільно- го ринку ЄС. Україна як країна-кандидат отримає доступ до фінансових інструментів ЄС, які допоможуть краще провести реформи й імплементу- вати законодавство Євросоюзу.

Зроблено прогноз щодо початку переговорів про вступ для України. Запропоновано оптимістичний прогноз, який передбачає, що переговори розпочнуться у 2023 р., коли закінчиться активна фаза російсько-української війни, і їх початок залежатиме від політичної волі держав-членів ЄС, і песимістичний, який полягає в тому, що розпочати переговори про членство Україна не зможе до припинення війни з Росією, яка може тривати кілька років і може загальмуватися до вирішення базових безпекових питань.

¹Статтю підготовлено в межах проєкту «Студії ЄС у ВНУ імені Лесі Українки» програми Європейського Союзу ERASMUS+ напряму кафедра Жана Моне (№ 611478-EPP-1-2019-1- UA-EPPJMO-CHAIR)

ТРАНСФОРМАЦІЇ В АРХІТЕКТУРІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ПІД ВПЛИВОМ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Тетяна Сидорук — 2022-10-21

Автори проаналізували та систематизували погляди науковців, які публікували статті в провідних виданнях із міжнародних відносин на тему впливу російсько-української війни на трансформацію європейського безпекового порядку. Стверджується, що, попри різноманіття поглядів учених та досі не передбачуваний результат війни в Україні, сьогодні вже можна сформулювати деякі тези стосовно основних напрямів трансформації європейської безпекової архітектури.

Широкомасштабна агресія росії проти України, спрямована на стриму- вання прозахідного курсу України, призвела до абсолютно протилежного ефекту. НАТО не лише не відводить свої війська зі східних регіонів, але й отримало нові заявки на вступ від Швеції та Фінляндії; українська проєвропейська ідентичність ще більше зміцнилася; Україна виборює своє право називатися європейською нацією з гідністю й потенціалом, про які знають у всьому світі. Нова реальність у сфері безпеки призвела до посилення єдності колективного Заходу, пробудження Європи в безпековому та оборонному вимірах, зміцнення й розширення НАТО, зростання присутності США в регіоні та «кінця історії» повернення росії в лігу супердержав.

Зараз Європа й США здебільшого єдині у своїй рішучості протистояти Путіну та не допустити його перемоги у війні в Україні. Надалі важливо зберегти цю єдність навколо України на довгострокову перспективу. Ризики втрати України набагато більші, ніж ризики поразки росії, бо вони можуть призвести до незворотної шкоди не лише євроатлантичній системі безпеки, а й глобальному порядку, міжнародному праву та світовій стабільності. Водночас дискусійними залишаються питання взаємозв’язку між російською агресією й стратегією США та НАТО після холодної війни, перспектив збереження провідної ролі США в гарантуванні європейської безпеки з огляду на спровоковане війною нарощування оборонних спро- можностей Європи, майбутнього європейської і євроатлантичної інтеграції України.

ГУМАНІТАРНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ПРІОРИТЕТ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КУВЕЙТУ ТА ОАЕ

Василь Климончук — 2022-10-21

У статті досліджено гуманітарну дипломатію Кувейту та ОАЕ на міжнародній арені. Визначено цілі, інструменти й тенденції розвитку гуманітарної дипломатії обох держав. Проаналізовано дослідження вчених, а також повідомлення в ЗМІ й офіційних ресурсах цих держав щодо гуманітарної допомоги, яку надано Кувейтом та ОАЕ через регіональні конфлікти й кризи, а також із метою подолання розповсюдження COVID-19. Як наслідок, досліджено, яка із зазначених держав здійснює політику

«нішевої дипломатії», а яка намагається вести амбітну зовнішню політику в гуманітарній сфері та відігравати роль «малої Спарти». Крім того, визначено, чому ці підходи в реалізації гуманітарної політики не притаманні Україні.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ ШКОЛИ ГЕОПОЛІТИКИ

Галина Копачинська — 2022-10-21

В статті проаналізовано становлення та розвиток французької школи геополітики як однієї із провідних шкіл геополітичної науки. Розкрито зміст поняття «геополітика» та основні підходи до її визначення. Обґрунтована необхідність дослідження та аналізу основних етапів формування французької школи геополітики. Розглянуто характерні риси зародження геополітики у Франції та доведено, яким чином історія самої держави вплинула на особливості зародження та еволюції геополітики та геополітичних концепцій в ній. Проаналізовано основні праці вітчизняних та зарубіжних науковців стосовно особливостей формування французької школи геополітики. Запропоновано наукові методи, за допомогою яких комплексно розкрито історичні етапи розвитку французької школи геополітики. На основі отриманих результатів дослідження, в статті, було запропоновано виокремлення 4 основних етапів історичного розвитку французької школи геополітики, а саме: І-й етап включає хронологічні межі кінця ХІХ-поч. ХХ ст. – він характеризується появою політичної географії та геополітики. Саме в цей період у Франції з’являються праці Е. Реклю, якого вважають інтелектуальним батьком французької геополітики. Також у цей період активно впроваджував свою наукову діяльність Відаль де Ла Бланш, який став засновником французької географічної школи. ІІ-й етап (поч. ХХ-середина ХХ ст.) – важливе значення має наукова діяльність Ж. Анселя, Л. Февра. На цьому етапі відбуваються протиріччя у наукових дискусіях Франції та Німеччини, що безпосередньо мали вплив на формування французької школи геополітики. ІІІ-й етап (середина ХХ-кінець ХХ) – на цьому етапі питання постколоніальних відносин входить до наукових інтересів І. Лакоста. Цей період характеризується активною зовнішньополітичною діяльністю Ш. де Голля, який заклав основний фундамент для подальшого руху Франції, а його погляди стали дороговказом для наступників. Третій період становлення французької геополітики припадає на роки діяльності відомого французького географа і геополітика, засновника школи «внутрішньої геополітики» І. Лакоста. IV-й етап (кінець ХХ ст. - до тепер) – французька геополітика стала спрямована на просуванні ідеї створення Європи як потужного центру майбутнього багатополярного світу з розрахунком зайняти в ньому гідне місце. На цьому етапі важливою для розвитку французької геополітики є напрацювання Ж. Атталі, П. Галлуа, М. Фуше, Е. Тодда. В статті розкрито основні характеристики кожного з досліджуваних етапів. Обґрунтовано доцільність їх виділення в таких часових рамках, які представлені в статті. Було розглянуто праці класиків французької школи геополітики та проаналізовано їх основні геополітичні ідеї та погляди. В статті особливо увагу було приділено дослідженню праць сучасних представників геополітичної науки, які вбачають Францію нерозривно пов’язаною з європейською спільнотою.

Ключові слова: геополітика, геополітична школа, історичний етап, Франція, розвиток, П. В. де ла Блаш.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ РОЗГОЛОС «СПРАВИ АНАТОЛІЯ ТИМОЩУКА» В УМОВАХ ВІЙНИ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ (2014–2022 РР.)

Сергій Кулик — 2022-10-21

Анатолій Тимощук – один із найтитулованих і найбагатших футболістів в історії незалежної України. В Україні, зокрема в рідному місті футболіста – Луцьку, його неодноразово критикували за те, що в умовах збройної агресії рф проти України, яка триває з 2014 р., він продовжував грати й працювати в провідному російському клубі «Зеніт». У відповідь на це А. Тимощук у своїх інтерв’ю намагався розділяти футбол і політику, уникав коментувати події в Україні. Від початку повномасштабного військового вторгнення рф до України у 2022 р. футболіст тривалий час зберігав цинічне мовчання, не оприлюднював свою громадянську позицію. Це спричинило інформацій- ний розголос «справи А. Тимощука» на регіональному (Луцьк і Волинська область), українському та міжнародному рівнях. На матеріалах місцевих інформаційних видань автор простежив особливості набуття А. Тимощу- ком популярності в регіоні, присвоєння йому звання «Почесний громадя- нин міста Луцька» і публічні дискусії щодо спроб позбавити його цього звання. Інформаційний розголос в Україні «справи А. Тимощука» містив заяви футболістів та журналістів про формування проросійських поглядів спортсмена. Міжнародний інформаційний рівень охопив висловлювання колишніх одноклубників, тренерів, керівництва клубів країн Європи, за які грав А. Тимощук, про його поведінку під час війни 2022 р. Стверджується, що «справа А. Тимощука» 2017–2022 рр. продовжила тенденцію політи- зації вітчизняного спорту, його дерусифікацію. Вона значно посилила міжнародний інформаційний розголос про збройне вторгнення росії в Україну у «футбольних» країнах світу. Це сприяло утвердженню високого позитивного міжнародного іміджу України.

PUTINOWSKA «SPECJALNA OPERACJA WOJSKOWA» A LOSY PRZESIEDLONYCH Z POLSKI UKRAIŃCÓW PO II WOJNIE ŚWIATOWEJ

Witalij Makar — 2022-10-21

W pierwszej dekadzie obecnego stulecia autorzy w archiwach Kanady i Pols- ki zebrali wielką ilość dokumentów o «kwestii ukraińskiej» podczas II Wojny światowej oraz o dobrowolnie wymuszonej «wymianie ludności» z Polską. Razem z dwoma współautorami opublikowali na tej podstawie trzytomowe studi- um na temat tej «wymiany» i jej konsekwencji dla przesiedleńców Ukraińców. Publikacja obejmowała nie tylko proces przesiedleń, ale także adaptację osób przesiedlonych do nowych warunków życia. Tytuł publikacji nawiązuje do ukraińców z Chełmszczyzny i Podlasia. Jednak po przybyciu do Ukraińskiej SRR uchodźców ze wszystkich ziem, które znalazły się w granicach Polski, autorzy nie mieli możliwości zidentyfikowania Chełmian i Podlasian z ogółu przybyłych. Dlatego badanie dotyczyło tak naprawdę wszystkich Ukraińców przesiedlonych z Polski.

Jak się później okazało, los przesiedleńców w warunkach sowieckich złożył się nie w najlepszy sposób, i to nie tylko na poziomie materialnym i bytowym, ale również w strefie narodowo-politycznej, o czym wreszcie w chwili obec- nej czas przyszedł otwarcie mówić. Od początku 2014 roku Federacja Rosyjska jednostronnie rozpoczęła rewizję granic z Ukrainą, na które zgodziła się w mo- mencie rozpadu ZSRR. Zaczęło się od pseudo-referendum w Krymie, inwazji na Donbas i utworzenia tam pseudo-republik, które w lutym 2022 roku Federacja Rosyjska pośpiesznie uznała, a dzień później, 24 lutego, Putin ogłosił «specjalną operację wojskową» przeciwko Ukrainie, jakby dla ich ochrony wobec przemo- cy z Kijowa, jednak faktycznie skierowanej na likwidacje państwa ukraińskiego i odzyskania «utraconego» .

Autorzy zastanawiają się więc, dlaczego były ZSRR (w rzeczywistości rosyjskie imperium, tylko pod parasolem «Federacji Wolnych Narodów») tak gorli- wie zjednoczył wszystkich Ukraińców, zarówno przenosząc ich z innych kra- jów, aby teraz zniszczyć to państwo, a Ukraińców zmucić zapomnieć o własnej identyczności.