Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint uk-UA antonina.mytko@vnu.edu.ua (Antonina Shuliak) nazarii.shuliak@vnu.edu.ua (Nazarii Shuliak) Thu, 28 Oct 2021 00:00:00 +0000 OJS 3.3.0.10 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ НА ЗАХИСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/230 <p>У статті проаналізовано роль громадських об’єднань, які функціонують у сфері інформаційного простору України, їх співробітництво із державними органами влади. Охарактеризовано особливості діяльності громадських організацій у боротьбі з інформаційними маніпуляціями. Проаналізовано інструменти боротьби з інформаційними загрозами засобами, розробленими громадськими об’єднаннями, а саме відомий соціальний проєкт «Пам’ятаємо. Пишаємося. Переможемо!», сайт «Як», посібник із безпечної поведінки в сервісах соціальних мереж. Підкреслено, що дієвим інструментом протистояння російській пропаганді є використання візуального впливу – політичної карикатури.</p> <p>Зазначено, що з початку російсько-української війни активного впливу російської пропаганди зазнають і держави-сусіди, насамперед, Республіка Польща. Проаналізовано приклади контролю громадськими організаціями, інформаційного простору України та діяльності, що перешкоджали його ефективному функціонуванню. Охарактеризовано проблеми функціонування громадських об’єднань із забезпечення інформаційної, кібербезпеки України; перспективні шляхи їх розв’язання; покрокової імплементації у державні структури.</p> Yevheniia Vozniuk Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/230 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНІ МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОДІЇ ПОЛЬСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ УКРАЇНИ ВІД ПОЧАТКУ ХХІ СТ. ( НА ПРИКЛАДІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ) https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/233 <p>Метою&nbsp; статті є міждисциплінарний аналіз трансформації комунікативних механізмів взаємодії польської національної&nbsp; меншини&nbsp; у межах Львівській області від початку ХХІ ст. Теоретико-методологічні основи роботи становлять загальнофілософські, загальнологічні та спеціальнонаукові методи&nbsp; аналізу простору міжінституційної / міжособистісної взаємодії&nbsp; поляків Львівщини в межах України та із Республікою Польща.</p> <p>Джерельну базу пропонованого дослідження становлять електронні версії польськомовних ЗМІ, веб-сайти польських інституцій та загальнодоступні групи у соціальній мережі Фейсбук. Історіографічну основу роботи складає широкий масив публікацій вітчизняних істориків, політологів, філологів, що, однак, не відображає сучасного етапу функціонування польської національної меншини на території Львівщини загалом та особливості використання новітніх інформаційно-комунікативних механізмів взаємодії у власному національно-культурному та релігійному середовищі, ширшому просторі комунікації за місцем постійного проживання&nbsp; в Україні та із Польщею зокрема. Відповідно до поставленої&nbsp; мети&nbsp; на основі&nbsp; визначеної методологічної бази дослідження та комплексного аналізу джерел та історіографії, вирішено наступні основні дослідницькі завдання та сформульовано висновки й пропозиції. Проаналізовано динаміку чисельності та територіально-поселенську структуру польської національної меншини на території Львівської області. Розкрито&nbsp; процес становлення та еволюції інституцій артикуляції соціокультурних&nbsp; та суспільно-політичних інтересів&nbsp; української Полонії загалом та на прикладі Львівщини особливо. Окремо показано специфіку задоволення освітніх потреб поляків Львівщини у домінуючому україномовному середовищі. Основна увага зосереджена на аналізі механізмів функціонування та контент найпопулярніших польськомовних періодичних видань, веб-сайтів суспільно-політичного й культурно-освітнього спрямування та відповідні групи й сторінки у соціальній мережі&nbsp; Фейсбук.</p> Vasyl Hulai Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/233 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 ЛІНГВІСТИЧНИЙ ЛАНДШАФТ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ ЄС ЯК ОЗНАКА МОНОЛІТНОГО НЕКОНФЛІКТНОГО СУСПІЛЬСТВА https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/234 <p>Мультилінгвізм, окреслений у низці документів пан’європейського рівня, – наріжний камінь розмаїття Європейського Союзу, який сприяє не лише інтеграції європейських, але все ж відмінних націй, в одну спільноту, а й є ознакою неконфліктного співіснування націй у Європі. Проте загалом мовна політика – це сфера повноважень національних держав-членів ЄС, рівень мультилінгвізму/монолінгвізгму яких різниться. Автори доводять, що ефективні неконфліктні комунікації, які в цій інтерпретації можливі завдяки розвитку мультилінгвізму, сприяють посиленню монолітності об’єднання європейських держав в структурі ЄС, а відтак і закладають підґрунтя для толерантного, неконфліктного суспільства. У дослідженні «лінгвістичний ландшафт» трактують як загальну картину мов, якими володіють і користуються в країні, тобто лінгвістичний ландшафт асоціюють з мультилінгвізмом. &nbsp;Мета статті – на основі розроблених індексів лінгвістичного ландшафту обґрунтувати, що мультилінгвізм держав-членів сприяє монолітності усієї Спільноти.&nbsp; Система узагальнених індексів, кластерний та розвідувальний факторний аналізи дозволили довести, що чим вищий рівень лінгвістичного ландшафту, тобто чим вищий рівень багатомовності, тим вищий рівень монолітності об'єднання. Високий індекс лінгвістичного ландшафту демонструє домінування доцентрових сил в окремих державах-членах й сприяє монолітності ЄС; натомість низький індекс лінгвістичного ландшафту, притаманний монолінгвальним спільнотам, свідчить про слабку когезію й переважання відцентрових тенденцій, що послаблює монолітність Європейської Спільноти. У цій статті визначено чинники, що сприяють розвитку мовного ландшафту держав-членів Європейського Союзу.</p> Nataliia Karpchuk, Yuskiv Bohdan Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/234 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 КУЛЬТУРНИЙ ТУРИЗМ ЯК ІНСТРУМЕНТ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/214 <p>У статті розглянуто поняття культури, туризму, комунікації та їх взаємини. Туризм зосереджений на фундаментальних принципах обміну між народами і є одночасно вираженням та досвідом культури. Культурний туризм – це набагато більше, ніж виробництво та споживання «високого» мистецтва та спадщини. Він проникає в деякі глибокі концептуальні території, що стосуються того, як ми будуємо та розуміємо себе, світ та багатошарові стосунки між ними. Перед тим, як визначити, що таке культурний туризм, ми повинні визначити значення терміну культура. Культурний туризм можна охарактеризувати як з точки зору пропозиції та попиту, а також із точки зору теоретичного та практичного підходу. Культурний туризм пов’язаний з міжкультурним спілкуванням. Культура впливає на норми та моделі поведінки різних суспільств, включаючи роль та значення культури у процесі створення комунікативних стилів. Міжкультурна комунікація у контексті культурного туризму розглядається як специфічна взаємодія між «нами» та «ними», другом і ворогом, у якому відбувається культурний обмін. Мета статті розкрити, як культурний туризм служить інструментом для покращення міжкультурного розуміння; як можна виправити міжкультурне непорозуміння або налагодити його використовуючи культурний туризм як механізм.</p> Alla Kozak, Liudmyla Blyzniuk Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/214 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 ІНФОРМАЦІЙНІ АТАКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ XXXII ЛІТНІХ ОЛІМПІЙСЬКИХ І XVI ПАРАЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР У ТОКІО 2020 РОКУ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/212 <p>У сучасному глобалізованому світі Олімпійські і Паралімпійські Ігри набули значної політизації, а твердження «спорт поза політикою» викликає все більше суперечок і дискусій серед глядачів, дослідників, журналістів, організаторів і учасників змагань. Зважаючи на це, напередодні Літніх Олімпійських Ігор у Токіо 2020 р. МОК дозволив з певними обмеженнями висловлювати спортсменам свої політичні погляди. У випадку з Україною проти якої триває збройна агресія РФ, і кількість гібридних загроз постійно збільшується, виступи спортсменів, команд на олімпійських аренах, спорт загалом став критично важливою сферою двосторонніх і міжнародних відносин.</p> <p>Автор проаналізував найрезонансніші (дез)інформаційні атаки, тенденційно спрямований пропагандистський контент, фейки російського інформаційного простору, пов’язані з участю представників, спортсменів команд збірної України у ЛОПІ 2020 р. Серед них: спільне фото легкоатлетки Я. Магучіх (J. Mahuchikh) із російською спортсменкою М. Ласіцкене (M. Lasitskene) з національними прапорами країн; провокація щодо виступу і фото Ж. Беленюка (J. Beleniuk); «інцидент» за участю делегацій цих держав на Церемонії відкриття Паралімпійських Ігор; відмова бігуна І. Цвєтова (I. Tsvietov) зробити спільне фото із спортсменами Росії; реакція російських ЗМІ і користувачів соціальних мереж на ситуацію щодо дискваліфікації малайзійського спортсмена і причетності до цього України. Встановлено, що в Україні і Росії викликали широкий суспільний резонанс випадки на Іграх, коли українські атлети по-різному повели себе під час нагородження, перебуваючи поруч із атлетами РФ. Автор акцентує увагу, що деяку українські спортсмени навмисно вкладали політичний зміст у свої дії, але деякі поводилися суто емоційно і лише згодом їхні дії почали тлумачити в політичних дискусіях. Проведений контент-аналіз дав підставу зробити висновок, що російська пропаганда цілеспрямовано формує негативний імідж українських спортсменів, керівництва вітчизняних спортивних організацій, влади загалом, з метою сформувати образ недолугості, недосвідченості. Автор виокремив провідні антиукраїнські гасла, наголосивши при цьому, що російські мас-медіа у різних випадках свідомо політизують або деполітизують цільову аудиторію.</p> Serhii Kulyk Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/212 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 СПІЛЬНЕ ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ ЯК НАРАТИВ ПРОРОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ В БІЛОРУСІ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/218 <p>В статті проаналізовано наратив спільного історичного минулого, який використовується проросійською пропагандою в Білорусі. Автором розглянуто контент білоруських та російських медіа а також публіцистичні і науково-популярні статті на історичну тематику. Доведено, що у таких публікаціях через дискредитацію білоруської історії послідовно нав’язується проросійська&nbsp; парадигма. На основі здійсненого аналізу виявлено та сформульовано трансльовані в інформаційному просторі Білорусі основні тези, якими заперечується окремішність білоруської історії від російської, маргіналізуються національні герої та історичні явища, здійснюється дискредитація історичних національних символів Білорусі. Відзначається, що тема спільної історії активно використовується в контексті розбудови Союзної держави Росії і Білорусі задля обґрунтування необхідності і незворотності цивілізаційного вибору на користь Росії. Констатується, що тезами про спільну історію та спільне майбутнє нівелюється національна ідентичність білорусів відкидається можливість існування в Білорусі власного історичного міфу ставлячи, тим самим, під сумнів самостійність білоруської держави та окремого від російського білоруського народу. Звертається увага, що маніпулювання історичними фактами та очорнення окремих особистостей та подій з білоруської історії використовується проросійською пропагандою з метою здійснення вплив на білоруське суспільство. Автором робиться висновок, що просування власної історичної політики та обґрунтування проросійських наративів про спільне минуле можна трактувати як інструмент гібридного впливу Росії на Білорусь. Вказується, що збереження російських впливів в Білорусі та нав’язування наведених тез становить загрозу для формування історичної свідомості білоруського суспільства.&nbsp;&nbsp; &nbsp;</p> Taras Polovyi Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/218 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 ПОЛІТИКА ЄС В АСПЕКТІ ОСНОВНИХ ГЛОБАЛЬНИХ КОНЦЕПЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНОЇ (КІБЕР) БЕЗПЕКИ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/200 <p><span data-contrast="none">У цій статті&nbsp;встановлено&nbsp;особливості&nbsp;політики Європейського Союзу у сфері безпеки кіберпростору з точки зору домінуючих підходів до політики&nbsp;інформаційної (кібер) безпеки.</span><span data-ccp-props="{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:567,&quot;335559739&quot;:160,&quot;335559740&quot;:240}">&nbsp;</span></p> <p><span data-contrast="none">Політику ЄС у сфері інформаційної безпеки та безпеки інфраструктури розглянуто у взаємозв’язку з домінуючими сьогодні&nbsp;підходами, які демонструють головні&nbsp;стейкхолдери&nbsp;розвитку кіберпростору.&nbsp;Це дві концепції, які відрізняються&nbsp;головним чином&nbsp;поглядами&nbsp;на&nbsp;управління інтернетом,&nbsp;національний&nbsp;суверенітет&nbsp;над кіберпростором і принциповою позицією щодо необхідності формування спеціального домена у сфері міжнародного права&nbsp;задля охоплення питань безпеки кіберпростору.&nbsp;Ключовими послідовниками&nbsp;й промоторами на світовій арені&nbsp;ідеї суверенного розпорядження ресурсами кіберпростору й&nbsp;управління&nbsp;інтернетом, а також формування спеціального правового режиму міжнародної інформаційної безпеки є Росія та Китай. Їм опонують США і низка демократичних країн Заходу.&nbsp;</span><span data-ccp-props="{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:567,&quot;335559739&quot;:160,&quot;335559740&quot;:240}">&nbsp;</span></p> <p><span data-contrast="none">У цьому дослідженні проведено аналіз основних&nbsp;стратегічних&nbsp;документів вторинного права Європейського Союзу у сфері інформаційної безпеки та безпеки мереж&nbsp;на предмет виявлення відповідності&nbsp;одному з підходів.&nbsp;Детальніше розглянуто&nbsp;“Стратегію&nbsp;кібербезпеки&nbsp;для цифрової декади”,&nbsp;прийняту наприкінці 2020 р. і пов’язані з нею документи.&nbsp;&nbsp;Встановлено близькість підходів Європейського Союзу до західної моделі&nbsp;інформаційної (кібер) безпеки, його активність щодо її просування в світі. Також&nbsp;ми розглянули&nbsp;ініціативи&nbsp;держав - членів Європейського Союзу щодо активного&nbsp;впливу на перебіг процесів міжнародної співпраці у цій сфері, зокрема&nbsp;з урахуванням подій і тенденцій, пов’язаних із&nbsp;діяльністю провідних акторів на рівні ООН.&nbsp;</span><span data-ccp-props="{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:567,&quot;335559739&quot;:160,&quot;335559740&quot;:240}">&nbsp;</span></p> <p><span data-contrast="none">У підсумку можемо зробити висновок про усе більш чітке оформлення політики ЄС у сфері інформаційної (кібер) безпеки та&nbsp;просування&nbsp;його конструктивної позиції з цього питання на світовій арені.</span><span data-ccp-props="{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:567,&quot;335559739&quot;:160,&quot;335559740&quot;:240}">&nbsp;</span></p> <p>Статтю підготовлено в межах проєкту «Студії ЄС у ВНУ імені Лесі Українки» програми Європейського Союзу ERASMUS+ напряму Кафедра Жана Моне (№ 611478-EPP-1-2019-1-UA-EPPJMO-CHAIR).</p> <p>&nbsp;</p> Serhii Fedoniuk Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/200 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 ПАНДЕМІЯ COVID-19 ЯК ВИКЛИК ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ США В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/197 <p>В умовах глобалізації пандемія COVID-19 стала глобальною загрозою. Подолання її наслідків вимагає консолідації зусиль світового співтовариства. Попри те, що Сполучені Штати Америки мають потужну систему охорони здоров’я, пандемія призвела до значної смертності. Водночас її впливи прослідковуються й в інших сферах. Значні негативні наслідки пандемія COVID-19 завдала економіці США.</p> <p>Стаття присвячена розгляду проблеми впливу пандемії COVID-19 на економічну безпеку Сполучених Штатів Америки. Відзначається, що в умовах глобалізації негативні впливи на економіку країн посилилися. Додатковим негативним чинником стабільності економіки США стала пандемія COVID-19. У дослідженні аналізується низка негативних чинників, що виникли в економіці Сполучених Штатів Америки із початком пандемії COVID-19. Пандемія стала викликом економічній безпеці США, призвівши до&nbsp; зниження ВВП, скорочення промислового виробництва, зменшення надходжень до федерального бюджету, різкого збільшення безробіття, кризових та застійних процесів у сфері транспорту, туризму та ін. Досліджено ряд заходів, що були спрямовані на боротьбу із наслідками пандемії в сфері економічної безпеки США. Вивчено дії адміністрації Д. Трампа та Дж. Байдена, що спрямовані на подолання негативних впливів пандемії на економіку Сполучених Штатів Америки.</p> <p>Дослідження й аналіз викликів, які ставить перед економічною безпекою пандемія COVID-19 є важливим завданням, оскільки прогнозовані наступні хвилі, що спричинені новими штамами вірусу Sars-Cov2. Відтак вплив негативних факторів на економіку держав буде продовжений, не виключено й виникнення нових негативних тенденцій у світовій економіці в цілому, й у США, зокрема, як одній із найбільш потужних економік. Уряди&nbsp; змушені постійно розробляти механізми швидкого реагування на зміни та коливання в економічній сфері.</p> Natalia Matviichuk Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/197 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 ІРРАЦІОНАЛЬНІ ЦІННОСТІ ПОПУЛІЗМУ В СУЧАСНОМУ СВІТІ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/223 <p>Акцентуючи увагу на загальних характеристиках популізму як явища, що спираються перш за все на доробок західних політологів, висвітлено, зокрема, такі питання, як прояви популізму в сучасному світі через призму ірраціоналізму. До уваги береться й сучасна українська політика, популістські прийоми політичної боротьби, філософський дискурс цього поняття. Увагу науковців привертали прояви популізму в актуальному політичному просторі країн Східної Європи. Доведено, що дослідники вказали також на популістську складову у діяльності практично усіх українських партій, на зв’язок між популізмом та кризою представницької функції вітчизняної партійної системи. Водночас можна вказати на чималі відмінності та розбіжності у поглядах науковців.Перед український суспільством знову постає проблема пошуку ефективних способів політичного розвитку. Можливо для подолання низки стереотипів та популізму в сучасному українському суспільстві варто більше уваги приділяти формуванню раціоналізму та практичності політичних рішень. Звертаючись до&nbsp; ідей популізму в контексті ідеологій, дана проблематика набирає іншого політичного дискурсу, слід зазначити, що це явище сьогодні набуло статусу повсякденного досвіду. Боротьба за владу є основною темою й рушійним мотивом цієї сфери спілкування. Чим більш відкритим й демократичним є життя суспільства, тим більше уваги приділяється пополізму у суспільстві. Популізм розповсюджений найбільшою мірою серед верств з низьким рівнем політичної і правової культури і в умовах ще не окріплих структур народовладдя. Нездатність мас відрізнити демагогію від реалістичних пропозицій, чорно-біле бачення світу, готовність обожнити чергового кумира і ненавидіти його конкурентів — усі симптоми невисокої політичної культури досить активно використовуються популістськими лідерами для мобілізації суспільної підтримки.Таким чином, небезпека чистого популізму й для самого політика, що схиляється до цієї стратегії, полягає в тому, що, висунувши кілька популярних гасел, він швидко стає їх заручником, і будь-яка спроба коректування або зміни курсу сприймається його електоратом як зрада. А оскільки, як відомо, настрої маси мінливі, популістська політика виглядає безцільним метанням зі одної сторони в іншу. Насправді ж тут точний і тонкий розрахунок — бути завжди в "команді" більшості. Меншість популістів не цікавить, тому що вона не робить погоди на виборах. Відтак популіст завжди виступає як ворог плюралізму і консенсусу, що досягається на шляху діалогу з усіма суспільними групами та їхніми політичними представництвами.У свою чергу, одна з найбільших небезпек популізму для суспільства полягає в тім, що він є перешкодою на шляху нормального функціонування такої основоположної засади, як делегування владних повноважень суспільною групою довіреній особі.</p> Irуna Kiyanka Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/223 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 ОСОБЛИВОСТІ СВІТОВОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО РАКЕТНО-ЯДЕРНИХ ОЗБРОЄНЬ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/215 <p>У статті здійснено характеристику основних тенденцій світової політики щодо ракетно-ядерних озброєнь у сфері забезпечення міжнародної і національної безпеки, надано оцінку значенню ракетно-ядерних програм у сучасних міжнародних політичних безпекових відносинах.Доведено, що держави, котрі реалізують ракетно-ядерні програми, здійснюють дану політику у двох напрямах: підготовка і реалізація ракетно-ядерних програм з метою встановлення політичного контролю і недопущення порушення ракетно-ядерного балансу у світі і розробка ракетно-ядерних програм з метою реалізації функції забезпечення національної безпеки і отримання політичної автономії у міжнародних відносинах. Показано, що політичні інститути по стримуванню розповсюдження ракетно-ядерної зброї у сучасних міжнародних відносинах покликані забезпечити наступність процесу скорочення озброєнь в умовах очевидності зміни парадигми міжнародних відносин і перспективах політичної поляризації світового порядку.</p> Vyacheslav Myronenko Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/215 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІНІЦІАТИВИ ЯК ІННОВАЦІЙНОГО ФОРМАТУ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/202 <p>У статті здійснено комплексне дослідження процесу формування функціональних особливостей Європейської громадянської ініціативи (ЄГІ) як інноваційного формату політичної участі в Європейському Союзі. Опираючись на низку принципів та концептуальних положень теорії демократії участі та визначення діалогової моделі політичної участі як процесу обміну думками, судженнями, пропозиціями між зацікавленими суб’єктами політичного процесу, що ґрунтується на принципах відкритого партнерства влади та громадян, в якому вони виступають як рівні суб’єкти політичних відносин, встановлено, що формат ЄГІ, визначений Лісабонським договором, як інструмент поглиблення політичного виміру європейського громадянства, заснований на принципах демократії участі. Можливість запровадження формату ЄГІ була підготовлена тривалим досвідом використання консультацій з інститутами громадянського суспільства, що сприяли формуванню більш збалансованого та прозорого процесу вироблення європейської політики,&nbsp; підвищенню якості громадського сприйняття політики як процесу, до якого може долучитися кожен. Проте, концентрація європейських політичних інституцій на діалозі з інституціоналізованою громадськістю поступово витіснила з цього процесу громадянина як суб’єкта політики та збільшила дистанцію між ним та інститутами ЄС. Відтак, ЄГІ позиціонувалася як шлях наближення політичних інститутів ЄС до громадян. Доведено, що від моменту набрання чинності Лісабонського договору, ЄГІ в офіційному політичному дискурсі ЄС означається як одна з найбільш помітних і конкретних інновацій, що впливає на якість політики ЄС. Обґрунтовано, що технологія ЄГІ&nbsp; сприяє максимальному залученню громадян до формування політичного порядку денного та дискурсивного простору європейської політики через участь у публічних дебатах на рівні Європейського парламенту під час обговорення ініціативи; забезпечує поглиблення інтеграційних процесів на рівні агрегування інтересів та потреб громадян ЄС та проведення спільних кампаній з підтримки ініціатив; забезпечує цілісність багаторівневого діалогу між громадянами ЄС, європейськими та національними політичними інститутами. ЄГІ задала новий вимір європейській демократії, доповнюючи набір прав, пов’язаних з громадянством ЄС та поглиблюючи прозорість європейського публічного простору.</p> Nataliia Rotar Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/202 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 МІГРАЦІЙНИЙ ЧИННИК ЗНИЖЕННЯ СТІЙКОСТІ ІНСТИТУТУ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/235 <p>Аналіз впливу імміграції на стійкість соціальної держави аргументований: 1) довготривалою (понад півстоліття) кризою соціальної держави; 2) стрімким зростанням у високорозвинених державах кількості іммігрантів, особливо – біженців, прийняття та інтеграція яких є затратною. Відзначено, що вплив імміграційного чинника на соціальну державу узалежнений від того, про яку з груп мігрантів йдеться (від висококваліфікованих трудових мігрантів, за яких конкурують провідні держави, до біженців з зон конфліктів та воєн). Аргументовано, що навантаження на соціальну державу зростає передусім в частині іммігрантів-біженців, які мають складності з інтеграцією у новий соціум та на ринку праці. Вказано на фактори, від яких узалежнений характер впливу імміграції на соціальну державу: 1) вік іммігрантів, у якому вони прибувають; 2) швидкість, з якою мігранти виходять на ринок праці; 3) час, упродовж якого мігранти узалежнені від допомоги від держави; 4) характеристики людського капіталу іммігрантів; 5) розмір соціальних виплат, обсяг соціальних гарантій, які надані мігрантам та ін. Підкреслено, що вже друге десятиліття поспіль (з початку у 2008 році глобальної фінансової кризи) у більшості соціальних держав зменшується як державна (бюджетна економія), так і суспільна підтримка соціальних програм для іммігрантів. Після європейської міграційної кризи 2015 року увага урядів соціальних держав приділена не стільки інтеграції мігрантів, скільки зміцненню зовнішніх кордонів ЄС для убезпечення від неконтрольованого потоку біженців. Звернено увагу, що рецесія після локдаунів, зумовлених Covid-19, вкотре посилює режим економії навіть у найрозвиненіших соціальних державах, що позначається на реалізації іммігрантами гарантованих їм соціальних прав. Підкреслено, що зростання чисельності іммігрантів у розвинених країнах хоч і посилює тиск на національні інститути соціальної держави, але є лише одним із чинників зниження стійкості класичних моделей соціальної держави. Проблема, на думку авторки статті, вбачається радше у нездатності політичного істеблішменту організувати швидку інтеграцію новоприбулих мігрантів на ринку праці.</p> Tetiana Khlivniuk Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/235 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 MUTUAL RELATIONS BETWEEN GREAT BRITAIN AND POLAND AT THE BEGINNING OF THE SECOND WORLD WAR THROUGH THE PRYSM OF THE WAR CABINET ACTIVITY (BASED ON THE OFFICIAL DOCUMENTS OF THE BRITISH NATIONAL ARCHIVES) https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/210 <p><strong>ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА ПОЛЬЩІ НА ПОЧАТКУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ДІЯЛЬНІСТІ ВІЙСЬКОВОГО КАБІНЕТУ (НА ОСНОВІ ДОКУМЕНТІВ БРИТАНСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНИХ АРХІВІВ)</strong></p> <p>В публікації проаналізовано взаємовідносини Великої Британії та Польщі на початку Другої світової війни на основі матеріалів британських архівів. Розкрито засади польського напрямку зовнішньої політики Великої Британії і особливості діяльності її дипломатичних представництв та Військового Кабінету. Визначено, що дипломатичні та військово-політичні відносини Великої Британії та Польщі багатогранними та мають глибоке історичне коріння.</p> <p>Виявлено основні суперечності та виклики, які визначали британсько-польські відносини напередодні та на початку Другої світової війни.&nbsp; Послідовно розкриті позиції й інтереси Великої Британії, щодо встановлення військового стратегічного партнерства з Польщею. В публікації досліджено британсько-польських угоди та домовленості, що були укладені протягом весни-літа 1939 р. та особливості переговорного процесу між країнами.</p> <p>В публікації розкрито причини низької практичної складової переговорного процесу, наголошено на складнощах щодо використання військових сил Великої Британії на європейському континенті та розміщенні біля кордонів Польщі. Також проаналізовані варіанти протидії агресивним крокам Німеччини та пошук механізмів стримування агресивних кроків з урахуванням різних сценаріїв розвитку подій з боку британських урядових та військових кіл. В статті визначається вплив військового керівництва Великої Британії на ситуацію навколо Польщі на рішення британського уряду, а також Франції.</p> <p>На основі матеріалів британських архівів було досліджено дипломатичні коментарі та звіти дипломатів та високопосадовців щодо німецьких дій на польських територіях на початку Другої світової війни. Визначено швидкий характер наступальних дій німецької армії, жорстке поводження з польським населенням з перших днів вересня 1939 р.</p> <p>Дії військово-політичного керівництва Великої Британії щодо надання допомоги Польщі на початку Другої світової війни були непослідовними, нерішучими та не мали стратегічного ефекту.</p> <p>Після нацистської окупації Польщі британське керівництво змінило підходи до польсько-британських відносин, уряд Великої Британії визнав польських урядовців в еміграції на чолі з В. Сікорського та надав максимальну підтримку в організації Руху Опору та оновленні незалежності.</p> Oxana Kazakova, Yuliia Samoilenko Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/210 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 ОБМЕЖЕННЯ «ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ СИЛИ» ЄС У ДЕРЖАВАХ СХІДНОГО ПАРТНЕРСТВА https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/231 <p>У статті досліджується ініціатива Східного партнерства ЄС через призму конструктивістських концепцій «нормативної сили» та «трансформаційної сили». Проаналізовано зміст, механізми і результати реалізації Східного партнерства з точки зору ефективності «трансформаційної сили» ЄС. Розглянуто інституційні та геополітичні обмеження і виклики, які ускладнюють реалізацію нормативного впливу ЄС у державах Східного партнерства.</p> <p>Стверджується, що вплив ЄС у державах-партнерах ґрунтується на складному поєднанні його економічної привабливості, взаємозалежності, просуванні міжнародних норм та обіцянки більш тісної інтеграції, привабливої ​​для деяких східних сусідів (Грузії, Молдови, України). Але творці Східного партнерства не врахували обмежень «трансформаційної сили» ЄС без перспективи членства, суттєвих внутрішніх перешкод на шляху реформ у країнах-партнерах, а також геополітичної ситуації в регіоні, зокрема сили російського впливу. Нездатність ЄС запропонувати сильні стимули для забезпечення реальних демократичних реформ у державах-партнерах, а також відсутність дієвих геополітичних важелів для противаги російській присутності в регіоні виявили слабкість підходу ЄС. Тенденція до геополітизації Східного партнерства, яка простежується з часу початку російсько-українського конфлікту – неминуча. Однак передчасно твердити, що вона призводить до зниження рівня трансформаційних амбіцій ЄС у регіоні, що нанесло б непоправної шкоди не лише його східній політиці, а й в цілому його суб’єктності на міжнародній арені. Аби Україна (можливо, також Грузія та Молдова) стала частиною об’єднаної Європи, ЄС, безумовно, не має позбуватися свого нормативного впливу та сили економічного тяжіння, однак він має виходити також із усвідомлення свого існування як геополітичної сили, здатної до активної дипломатії та задіяння важелів політичного впливу.</p> Tetiana Sydoruk, Viktor Pavliuk Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/231 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ПРОЦЕСІВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/232 <p>У даній статті розглянуті питання щодо тенденцій міжнародної міграції та її напрямків. Розвиток кожної країни суттєво залежить від змін, які відбуваються у світовому господарстві. Наразі, яскраво виражене питання, яке стосується&nbsp; демографічного розвитку людства. Демографічні проблеми мають своє відображення у міграційних рухах населення. Міграційні процеси являються природним процесом та досить важко контролюються. Основна умова, яка спонукає суспільство до міграції – це свого роду прагнення до кращих умов для існування. Сучасні міжнародні міграційні процеси розвиваються під впливом міжнародних відносин, які в свою чергу залежать від міжнародної економіки, міжнародних регіональних об’єднань та процесів глобалізації. Саме взаємозв’язок соціальних, правових, інформаційних, культурних аспектів, в яких має свій прояв глобалізація, формує єдину систему світових господарських відносин.</p> <p>Географічна структура міжнародної міграції відповідає змінам які відбуваються в економіці. Найбільші пункти призначення для мігрантів – стають розвинені країни світу, серед яких є країни члени ЄС. Представлено структуру міжнародної міграції та виділено етапи прийняття міграційного рішення; проаналізовано міграційні процеси 2000-2019 рр.; проаналізовано чисельність мігрантів, які переїхали до країн членів ЄС за 2005-2019 рр. в умовах інтеграційних процесів та за умов глобалізації. Проаналізовано економічні та неекономічні впливи на тенденції розвитку міжнародної міграції.</p> <p>Постійне зростання масштабів міжнародних міграційних процесів набуває глобального значення. Це пов’язане з глобальним аспектом, який вона охоплює, територіально-регіональним направленням та прямо пропорційним зв’язком з інтеграцією. Слід також зазначити, що саме міграційні процеси у світі являються фундаментальним компонентом процесів глобалізації та інтеграції. Враховуючи розглянути питання в статті, робимо висновок,що історично міжнародні міграційні процеси являються як причиною, та і наслідком всіх світових процесів, а отже і причиною і наслідком глобалізації та інтеграції.</p> Hanna Shcholokova, Yana Paleshko, Nataliia Horozhankina Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/232 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ ЯПОНІЇ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/216 <p>Образ Японії, очевидно, має подвійну природу: з одного боку, сприймаємо її як високотехнологічного, економічно розвиненого, прагматичного глобального актора, а з іншого – асоціюємо з екзотичною кухнею, загадковою традиційною культурою, ультрасучасною поп-культурою й неймовірною природою. Після Другої світової війни ці образи цілеспрямовано створювалися культурною дипломатією, яка трансформувалася практично кожних десять років залежно від змін у зовнішньополітичному оточенні. Зокрема, уряд Японії формував й просував такі образи держави: «мирна Японія» (1950-1960-ті рр.), «економічно розвинена Японія» (1970-ті рр.), «міжнародний актор» (1980-ті рр., проте у цей період в Азійському регіоні домінує образ «безликої Японії»), «країна новаторської культури» (1990-ті &nbsp;рр.), «партнер з розвитку миру» (початок ХХІ ст.), «країна постмодернової культури й найкращої кухні світу» (з 2012 р.). Японська фундація, як інституція культурної дипломатії, сприяє популяризації й навчанню японської мови, культурним обмінам й організації японських студій за кордоном. МЗС Японії активно просуває культуру країни через «поп-культурну дипломатію», підтримку вивчення японської мови й проведення досліджень, що стосуються Японії. Дипломатичні представництва за кордоном організовують всебічну культурну діяльність у межах своїх територій для покращення розуміння Японії й виховання прояпонських груп. Ефективним й впливовим інструментом культурної дипломатії Японії є гастродипломатія як ресурс м’якої сили, яка підвищує привабливість і бажаність японської культури, людей, цінностей та ідеалів, посилює асоціацію деяких продуктів з Японією, й дає змогу отримати економічні здобутки, зокрема експорт продуктів харчування, збільшення туризму.</p> Nataliia Karpchuk Авторське право (c) https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/216 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 ДИНАМІКА ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ ТА КОРОЛІВСТВОМ НОРВЕГІЯ В УМОВАХ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/201 <p>У статті проаналізована динаміка українсько-норвезьких відносин у зовнішньополітичній та економічній сферах в умовах агресії Російської Федерації проти України (2014-2021 рр.). Дослідження проводилось з позицій структурно-функціональних підходів, використанням методів документального, контент- та компаративного аналізу.</p> <p>Українсько-норвезькі відносини в політичному вимірі значно активізувалися з початком Революції Гідності в кінці 2013 року. З моменту окупації Криму Королівство Норвегія чітко заявляло про підтримку суверенітету і територіальної цілісності України. Протягом 2014-2018 років відбувався інтенсивний політичний діалог на високому та найвищому рівнях, здійснювалась розбудова каркасу нормативно-договірної бази двосторонніх партнерських відносин.</p> <p>Важливим інструментом економічної співпраці стала заснована 2014 року Українсько-норвезька міжурядова комісія з питань співробітництва в галузі торгівлі, підприємництва та економіки. Під час її засідань у 2016, 2018 та 2020 роках обговорювалися та узгоджувалися питання про стан та перспективи двосторонньої співпраці, статус Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, співробітництва у сфері енергетики та енергоефективності, транспорту, торгівлі морепродуктами, рибальства, сільського господарства, культури і туризму.</p> <p>Було налагоджено двосторонній діалог з питань європейської інтеграції. В рамках цього Норвегія ділиться з Україною досвідом європейської інтеграції поза членства в ЄС. Норвезькі інвестиції в українську економіку спрямовані на підвищення енергоефективності, реформування енергетичного сектору та підвищення ядерної безпеки. Норвезькі компанії Scatec Solar та NBT стали потужними інвесторами в сферах відновлюваної енергетики.</p> <p>Після 2019 року спостерігається уповільнення співробітництва у політичній та економічній сферах. Зменшуються показники обсягів зовнішньої торгівлі товарами та послугами. Занепокоєння і розчарування норвезьких інвесторів викликають ступінь прозорості умов для інвестицій, раптові юридичні зміни в галузі поширення відновлюваних джерел енергії та зворотна дія нових юридичних норм. Збереження і закріплення подібних процесів може стати на заваді позитивній динаміці зростання норвезьких інвестицій в економіці України та подальшої двосторонньої економічної співпраці.</p> Irina Slyusarenko, Olena Braichevska, Oleksandr Tsvietkov Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/201 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000 КРАЇНОЗНАВСТВО ЯК ОДНА З ГОЛОВНИХ СКЛАДОВИХ ОСВІТИ ЗДОБУВАЧІВ-МІЖНАРОДНИКІВ https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/213 <p>У статті досліджується країнознавство як одна з головних складових освіти здобувачів - міжнародників, яка являється важливою дисципліною для забезпечення якісного освітнього процесу в навчальних закладах. Проаналізовано трактування сутності категорій «полікультурна компетентність» та «країнознавство» та досліджено основні характеристики дисципліни «Країнознавство». Проаналізовано основні складові якості освіти здобувачів-міжнародників, до яких належить якість цінностей, цілей і норм; якість умов; якість навчально-виховного процесу та якість результату освіти. Надано комплексну характеристику дисципліні «Країнознавство». Встановлено, що мета дисципліни «Країнознавство» полягає у вивченні кожної конкретної держави світу. Визначено, що об'єктом дисципліни «Країнознавство» є країни як основні одиниці соціально-політичної організації світу, їх райони і регіональні угруповання. Встановлено, що предметом дисципліни «Країнознавство» являється єдина територіальна макроструктура країни (географічна територія, окреслена державними кордонами). Проаналізовано основні завдання, принципи, напрямки та функції дисципліни «Країнознавство». Визначено, що в межах вивчення дисципліни «Країнознавство» для здобувачів-міжнародників діють такі принципи: принцип отримання знань і творчої активності, принцип поступового переходу, принцип наочності, принцип формування позитивного емоційного фону навчання, принцип колективного характеру навчання та врахування індивідуальних особливостей, принципи гуманізації та гуманітаризації. Встановлено, що надзвичайно ефективним є використання нових підходів до вивчення дисципліни «Країнознавство», а саме методу проектів. Визначено, що творчі роботи є ефективною основою для формування полікультурної компетентності здобувачів - міжнародників. Встановлено, що мета фестивалів полягає у знайомстві здобувачів - міжнародників з особливостями культур країн світу, сприянні формуванню особистості на основі толерантності та взаємоповаги до інших культур та народів. Відображено основні завдання та приклади імплементованих країнознавчих фестивалів.</p> Bohdan Shevchenko Авторське право (c) 2021 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії https://relint.vnu.edu.ua/index.php/relint/article/view/213 Wed, 27 Oct 2021 00:00:00 +0000