ЕВОЛЮЦІЯ ВІД КОНЦЕПЦІЇ «НУЛЬ ПРОБЛЕМ ЗІ СУСІДАМИ» ДО ПРАКТИКИ «НУЛЬ СУСІДІВ БЕЗ ПРОБЛЕМ»: РОЛЬ НЕООСМАНІЗМУ

  • Nataliya Khoma Національний університет «Львівська політехніка» https://orcid.org/0000-0002-2507-5741
  • Yevhenija Voznyuk Волинський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0000-0002-7828-7430
Ключові слова: Туреччина, близькосхідна політика Туреччини, неоосманізм, А. Давутоґлу, Партія справедливості та розвитку, концепція «Нуль проблем зі сусідами»

Анотація

Досліджуються особливості зовнішньої політики Туреччини на Близькому Сході у 2002–2020 роках. Відзначено наміри Туреччини утвердитися на позиціях впливової євразійської держави, яка претендує на лідерство в регіоні Близького Сходу, а також на Балканах, Кавказі, Центральній Азії. Автори вказують на концепцію та зовнішньополітичну доктрину «Нуль проблем зі сусідами» як ідеологічну основу переходу Туреччини з позицій периферійного на позиції центрального áктора міжнародної політики. Наголошено, що доктрина «Нуль проблем зі сусідами» за змістом стала переглядом традиційних кемалістських цінностей у зовнішній політиці Туреччини. Автори статті оцінюють практичну реалізацію Туреччиною згаданої доктрини як наразі неуспішну спробу стати регіональним лідером Близького Сходу. Підкреслено, що на початку реалізації концепції «Нуль проблем зі сусідами» єдиною метою турецької влади справді було налагодження добросусідських відносин, але після початку «Арабської весни» зовнішньополітична стратегія була переглянута. Зауважено: в останнє десятиліття турецький уряд переорієнтувався на більш прагматичний курс зовнішньої політики; цей курс визначається метою захисту своїх національних інтересів; наслідком стала деяка ізольованість Туреччини. Висловлено авторське розуміння того, що Туреччина у своїй зовнішній політиці вочевидь перейшла від концепції «Нуль проблем зі сусідами» до практики «нуль друзів». Аргументовано: 1) відносини Туреччини з державами Близького Сходу (за винятком Катару) є доволі напружені; 2) хоч і з багатьма державами Близького Сходу наявне партнерство, але в його основі найчастіше лежить прагматична взаємозацікавленість країн, а співпраця часто не виходить за рамки торговельно-економічних відносин.

Посилання

Akpınar, P. (2013). Turkey’s Peacebuilding in Somalia: The Limits of Humanitarian Diplomacy. Turkish Studies, № 14 (4), P. 735–757 (in English).

Akyol, M. (29 Jun. 2016), The Problem With Turkey’s ‘Zero Problems’ Plan. The New York Times (in English).

Altunisik, M., Çuhadar, E. (2010). Turkey’s Search for a Third Party Role in Arab-Israeli Conflicts: A Neutral Facilitator or a Principal Power Mediator?, Mediterranean Politics, № 15 (30), P. 371–392 (in English).

Aras, B. (2009). Turkey’s Rise in the Greater Middle East: Peace-Building in the Periphery. Journal of Balkan and Near Eastern Studies, № 11 (1), P. 29–41 (in English).

Askerov, A. (2017). Turkey’s “zero problems with neighbors” policy: Was it realistic? Contemporary Review of the Middle East, № 4 (2), P. 149–167 (in English).

Bechev, D. (2012). Turkey in the Balkans: Taking a Broader View”, Insight Turkey, № 14 (1), P. 131–146 (in English).

Davutoglu, A. (2012). Principles of Turkish Foreign Policy and Regional Political Structuring. SAM Vision Papers, № 3 (in English).

Eralp, D. U. (Еd.) (2016). Turkey as a Mediator: Stories of Success and Failure. Lanham, Md.: Lexington Books (in English).

Gardner, D. (15 Nov. 2015). Turkey’s Foreign Policy of “Precious Loneliness». Financial Times (in English).

Görgülü, A. (2009). Towards a Turkish-Armenian Rapprochement? Insight Turkey, № 11 (2), P. 19–29 (in English).

Gürzel, A. G., Ersoy, E. (2012). Turkey and Iran’s Nuclear Program. Middle East Policy, № 19 (1), P. 37–50 (in English).

Koplow, M. J. (20 Feb. 2014). False Friends: Why the United States Is Getting Tough with Turkey. Foreign Affairs (in English).

Makarian, P. C. (19 Jan. 2016). Turquie: état fort, maillon faible. L’Express (in English).

Öniş, Z. (2011). Multiple Faces of the ‘New’ Turkish Foreign Policy: Underlying Dynamics and a Critique. Insight Turkey, № 13 (1), P. 47–65 (in English).

Öniş, Z., Yilmaz, Ş. (2008). Greek-Turkish Rapprochement: Rhetoric or Reality? Political Science Quarterly, № 123 (1), P. 123–149 (in English).

Onsoy, M. (2017). Latin America-Turkey Relations: Reaching Out to Distant Shores of the Western Hemisphere. In: P. G. Ercan (Ed.), Turkish Foreign Policy: International Relations, Legality and Global Reach. London: Palgrave Macmillan (in English).

Özkan, M., Akgün, B. (2010). Turkey’s Opening to Africa. The Journal of Modern African Studies, № 48 (4), P. 525–546 (in English).

Pehlivantürk, B. (2017). East Asia in Turkish Foreign Policy: Turkey as a ‘Global Power’? In: P. G. Ercan (Ed.), Turkish Foreign Policy: International Relations, Legality and Global Reach. London: Palgrave Macmillan (in English).

Policy of Zero Problems with our Neighbors. URL: http://www.mfa.gov.tr/policy-of-zero-problems-with-our-neighbors.en.mfa (in English)

Schaake, M. (2011). Zero Problems? Time for a New Policy Narrative. Turkish Policy Quarterly, № 10 (1), P. 47–52 (in English).

Taş, H. (2018). A History of Turkey’s AKP-Gülen Conflict. Mediterranean Politics, № 23 (3), P. 395–402 (in English).

Türbedar, E. (2011). Turkey’s New Activism in the Western Balkans: Ambitions and Obstacles. Insight Turkey, № 13 (3), P. 139–159 (in English).

Türkiye Eğilimleri-2019 (2020). URL: https://www.khas.edu.tr/sites/khas.edu.tr/files/inlinefiles/TE2019_TUR_WEB_15.01.20.pdf (in English).

Zalewski, P. (22 Aug. 2013). How Turkey Went from „Zero Problems“ to Zero Friends. Foreign Policy (in English).

Опубліковано
2020-11-26