ПОЗИЦІЯ ТУРЕЧЧИНИ ЩОДО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ТАКТИЧНЕ МАНЕВРУВАННЯ ЧИ СТРАТЕГІЧНИЙ ВИБІР?

Анотація

16 березня 2022 року Міністерство закордонних справ Турецької Республіки оприлюднило чергову заяву з нагоди річниці анексії Криму Російською Федерацією [1], в якому зовнішньополітичне відомство засудило незаконний референдум, проведений на території української Автономної Республіки вісім років тому. Поза сумнівом, офіційна Анкара залишається послідовною у підтримці суверенітету та територіальної цілісності свого стратегічного партнера, у тому числі на міжнародно-політичних майданчиках (в даному відношенні яскравим свідченням є паттерни голосування Туреччини в рамках Генеральної Асамблеї ООН). Проте позиція адміністрації президента Ердогана щодо російської «спеціальної військової операції» (читається як війна), яку було розгорнуто на території України 24 лютого 2022 року, є досить суперечливою. У своїй негайній офіційній відповіді на цей несправедливий і незаконний акт Кремля МЗС Туреччини назвало атаку збройних сил РФ проти України неприйнятною та такою, що становить серйозну загрозу безпеці регіону та світу, засудивши саму ідею «зміни кордонів за допомогою зброї» [2]. Особливе значення також мала різка критика з боку Туреччини прийнятого незадовго до цього рішення Росії про визнання так званих Донецької та Луганської народних республік, постачання стратегічно важливих військових потужностей в особі безпілотників, блокування доступу до проток Босфор і Дарданелли для нетурецьких військових кораблів, а також мирні зусилля президента Ердогана навколо реанімування комунікації між Москвою та Києвом на найвищому рівні. Однак офіційна Анкара дотепер відмовляється приєднатися до союзників по НАТО та партнерів з ЄС у їхній санкційній політиці проти режиму президента Путіна, а також залишила повітряний простір Туреччини відкритим для російських літаків і навіть виступила із засудженням дискримінаційного ставлення до росіян і російської культури в деяких західних країнах. У цій статті розкривається наступне питання: чи є вищевказані факти епізодичним проявом подвійних стандартів, або ж є частиною системної політики балансування між Росією та Заходом з боку Туреччини під керівництвом президента Ердогана.