СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКО-РУМУНСЬКИХ ВІДНОСИН КРІЗЬ ПРИЗМУ АРТІЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

Актуалізація двосторонніх відносин у сучасній політичній науці поклика- на до переосмислення всієї наявної системи міжнародних відносин. Міждержавні відносини є складним і багатоетапним процесом, де питання міжкультурної комунікації, беззаперечно, є важливим.

Підкреслено, що первинно культура слугує бекґраундом, який дає змогу будувати двосторонні відносини та згладжує негативи непорозумінь чи суперечок, що виникають протягом довгих років спільної історії. Артільні культурні надбання стають тією рушійною силою, котра стимулює до пошуку спільного рішення й адекватної відповіді на виклики часу заради збереження двосторонніх відносин і миру у світі. Культура посідає вагоме місце у відносинах України й Румунії, адже пришвидшує примирення та забезпечує згуртованість сусідніх народів.

На сьогодні відбувається духовне відродження й самоствердження незалеж- ної України. Важливою складовою частиною регенерації суспільства є глибоке вивчення та осмислення історичного минулого, відновлення й збереження культурної пам’яті, формування національного патріотизму, громадянської позиції та усвідомлення власної відповідальності за збереження як успадкованої культурної спадщини, так і тієї української культури, що формується сьогодні в часи війни.

Об’єктивним підґрунтям для формування нових підходів у сфері культур- но-гуманітарного співробітництва з румунською стороною є її беззастереж- на підтримка України з перших днів війни, безпрецедентна солідарність румунського соціуму з українським народом у його справедливій боротьбі за обстоювання національного суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності кордонів України, рішуче засудження Румунією злочинних дій москви, усебічне заохочення Бухарестом євроінтеграційних прагнень нашої держави та її наближення до євроатлантичного простору.

Досліджено зародження й початок становлення культурних звʼязків між Україною та Румунією крізь призму цивілізаційного розвитку й артільного надбання – культури Трипілля-Кукутень. Здійснено розмежування термінів

«Стара Європа» та «Нова Європа», розкрито унікальність культури Трипілля- Кукутень як східного аванпосту європейської цивілізації й проаналізовано її в контексті сучасної російсько-української війни, представлено музейний вимір культури Трипілля-Кукутень, виокремлено мову й традиції як коди до розуміння культури та репрезентовано спільну культуру як ключ до успішної двосторонньої міжкультурної комунікації.

Від неолітичних сіл до організованої держави…, від звичаїв до закону, від матріархальної релігійної влади до патріархальної політичної влади, від таємниці до історії… Рух у майбутнє завжди передбачає

перегляд минулого [5, с.208].

(М. Томсон, 1981)