Комунікативний складник сучасних протестів

  • Serhii Fedoniuk Волинський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0000-0003-2853-8905
  • Anastasia Tkachuk Волинський національний університет імені Лесі Українки
Ключові слова: комунікація, протест, соціальні мережі

Анотація

У цій статті встановлено особливості комунікації сучасних протестних рухів в аспекті масового співробітництва.  

Зокрема показано, що сучасні соціальні й політичні протести розвиваються на основі масової комунікації між потенційними учасниками, які не спираються на оформлені організаційні структури, протест є самовідтворюваним процесом, що ґрунтується на сугестії алармізму засобами масової комунікації. У зв’язку з цим високу ефективність як рушійний фактор масових протестів почали відігравати соціальні мережі, здатні швидко поширювати такі алармістські настрої серед їх учасників. Великі масові демонстрації останнього десятиліття були організовані шляхом мобілізації через соціальні мережі, а потім показали свою силу масовою присутністю людей на вулиці. У свою чергу протестні настрої сприяють розвитку соціальних мереж з їх спільнотами. Встановлено, що основну роль у цьому процесі відіграє комунікація протесту, яка по своїй суті є комунікацією відкритого (масового) співробітництва. Вона формується на основі індивідуальних інформаційних контактів між суб’єктами, які реалізують їх в середовищі соціальних мереж. Така комунікація має інтерактивний характер і розвивається завдяки залученню інформаційних ресурсів з мережі. Для неї характерна відсутність системно-структурної організації і об’єктна орієнтація. Другою характерною рисою є конвергенція засобів і учасників комунікації. Більше значення має не наявність спеціалізованих і кваліфікованих комунікаторів зі сфери традиційних засобів масової інформації, а залучення великої кількості інформаційних прос’юмерів (професійних споживачів інформації), тобто активних генераторів контенту з числа представників аудиторії. Комунікаційні процеси в соціальних мережах розвиваються як низка подій, у якій кожна наступна подія залежить від попередньої. Як правило, такий підхід не здатний створити послідовність, у якій би спостерігалась якась тенденція і для досягнення планованого результату потребує утворення фокусів впливу. У практиці протестної комунікації таке фокусування здійснюється за допомогою підключення традиційних (інституційних) ЗМІ. Результатом взаємодії інтерактивної комунікації і офлайну є внесення консолідуючого чинника, який має усе більше гуртувати однодумців проти табору опонентів. Зазначені особливості протестної комунікації проявляються в ефективній взаємодії соціальних мереж із сектором традиційних ЗМІ. 

Ці властивості характеризують протест, що розвивається на основі інтерактивної комунікації як відкриту систему, орієнтовану на взаємодію з оточенням а не на внутрішні ресурси, що властиво для масового співробітництва. 

Посилання

Mansour, E (2012) The role of social networking sites (SNSs) in the January 25th revolution in Egypt. Libr. Rev, 61(2), 2012, pp. 128–159.

ComScore: ComScore video metrix (2011). http://www.comscore.com/por/. 10 March 2015

Castells, Manuel (2013) Redes de indignação e esperança: movimentos sociais na era da internet. Tradução Carlos Alberto Medeiros, Rio de Janeiro: Zahar, 2013, 271 p.

Peruzzo, C. (2013) Movimentos sociais, redes virtuais e mídia alternativa no junho em que “o gigante acordou”. MATRIZes 7(2), 2013, pp. 73–93.

Harvey, D., Maricato, E., Zizek, S., Davis, M., Maior, J.S., Iasi, M., e de Oliveira, P.R (2013) Cidades rebeldes: Passe livre e as manifestações que tomaram as ruas do Brasil. Boitempo Editorial.

Ramos, A., Oliveira, R. (2014) Indivíduos, sociedade, tecnologia: as manifestações nas ruas das cidades brasileiras e as redes sociais. Revista Tecnologia e Sociedade, 10 (20), 2014.

Garrett, R.K. (2006) Protest in an information society. Inf. Commun. Soc, 9, 2006, pp. 202–224.

Webster, J., Watson, R.T. (2002) Analyzing the past to prepare for the future: writing a literature review. MIS Q. 26 (2), pp. xiii–xxiii.

Bennett, W. L., & Segerberg, A. (2013). The logic of connective action: Digital media and the personalization of contentious politics. New York, NY: Cambridge University Press.

Castells M. (2012) Networks of Outrage and Hope. Social Movements in the Internet Age. Polity, Cambridge.

Earl, J., & Kimport, K. (2011). Digitally enabled social change: Activism in the Internet age. Cambridge, MA: MIT Press.

Faris D. (2013) Dissent and Revolution in a Digital Age: Social Media, Blogging, and Activism in Egypt. I.B. Tauris, London.

Easley D., Kleinberg J. (2010). Networks, Crowds, and Markets: Reasoning About a Highly Connected World. Cambridge University Press, New York.

Newman M.E.J. (2010) Networks. An Introduction. Oxford University Press, Oxford.

Wasserman S., Faust K. (1994) Social Network Analysis: Methods and Applications, Cambridge University Press.

Carrington P.J., Scott J., Wasserman S. (2005) Models and Methods in Social Network Analysis. Cambridge University Press, Cambridge.

Kadushin C. (2012) Understanding Social Networks. Theories, Concepts and Findings. Oxford University Press, Oxford.

Tarrow, S. (1998). Power in Movement: Social Movements, Collective Action and Mass Politics in the Modern State. Cambridge: Cambridge University Press, p. 105.

Fuchs, Christian (2006) The self-organization of social movements. Systemic Practice and Action Research, 19 (1), pp. 101–137.

Luhmann, Niklas (1996) Protest. Systemtheorie und soziale Bewegungen, Suhrkamp, Frankfurt.

Barash R.E., Antonovskiy A.Yu. (2018) Kommunikativnaya filosofiya radikalnogo protesta. Genezis radikalizma i pozitivnaya programma ego issledovaniy. Voprosyi filosofii, 2018, # 9, s. 27–38.

Bradley, Anthony J. (2011) Defining Social Media: Mass Collaboration is Its Unique Value. Gartner, March 08, 2011. URL.: https://blogs.gartner.com/anthony_bradley/2011/03/08/defining-social-media-mass-collaboration-is-its-unique-value/

Markov, A. A. (1954) Teoriya algorifmov, Tr. MIAN SSSR (M.–L.: Izd-vo AN SSSR) 42, c. 3–375.

Y. Chen and J. Ying (2013) Modeling Community Influence in Social Networks with Markov Chains,. International Conference on Cloud Computing and Big Data, Fuzhou, China, 2013, pp. 515-520.

Rocca Joseph (2019) Introduction to Markov chains. Definitions, properties and PageRank example. Towards Data Science. URL.: https://towardsdatascience.com/brief-introduction-to-markov-chains-2c8cab9c98ab

Cammaerts, B. Mattoni, A., & McCurdy, P. (eds.) (2013) Mediation and protest movements, Bristol, UK.

Laclau, E., & Mouffe, C. (1985) Hegemony and Socialist Strategy: Towards a Radical Democratic Politics. London: Verso.

Cammaerts, B. (2014). Technologies of self-mediation: Affordances and constraints of social media for protest movements. In J. Uldam & A. Vestergaard (Eds.). Civic engagement and social media – Political participation beyond the protest, Basingstoke: Palgrave MacMillan.

Fedoniuk Sergii (2018). Mass Collaboration as a Factor of the Ukrainian Revolution 2013–2014. Language – Culture – Politics: International Journal. Vol. 1/2018, Pages 209–218.

Fedoniuk Serhii (2020). Komunikatsiini faktory biloruskykh protestiv, Mizhnarodni vidnosyny, suspilni komunikatsii ta rehionalni studii, № 2 (8), s. 83–99.

Опубліковано
2021-02-09