НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ ЯК КОМУНІКАТИВНИЙ ФАКТОР МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН (АССИРІЙЦІ НА РУБЕЖІ XIX–XX СТ.)
DOI:
https://doi.org/10.29038/2524-2679-2025-02-29-38Ключові слова:
ассирійці, релігія, національна ідентичність, національна політика, міжнародна політика, гібридна агресія, анексія, війниАнотація
У статті здійснено спробу порівняльного аналізу державної політики стосовно ассирійців у місцях їх компактного проживання на території Османській імперії (Турецька Республіка) та Персії. Зазначений регіон перебував у зоні стратегічних інтересів російської імперії й Радянського Союзу. Шукаючи можливості непрямого впливу, імперії використовува- ли представників національних меншин як внутрішній інструментарій своєї агресії.
Активно просуваючи православний наратив як спосіб зовнішньої експансії, російські дипломати й релігійні діячі вплинули на конфесійні зміни в національному середовищі ассирійців. Так вони сформували прибічників своєї зовнішньої політики в країні потенційного супро- тивника. Лояльна комунікація ассирійської меншини ґрунтувалася на уяві потенційного захисту й можливості формування національно- політичної автономії за рахунок підтримки дій царату. Радянські державні діячи так само розглядали ассирійців як комунікаторів у стратегічному для них регіоні (традиційних країнах проживання громади). Створивши освітньо-культурні умови для вільного розвитку, громади намагалися поширити цю інформацію за кордон як досягнення та стандарт життя.
В обох випадках результат був однаковим – страждання, геноцид, репресії, зміна національної ідентичності ассирійців. Отже, співпраця з імперськими формаціями не мала позитивних зрушень у національному середовищі, а лише інспірувала руйнівні процеси.
Посилання
1. Pravoslavnaya Urmiya. Russkaya. (1912). Izdanie urmiiskoi pravoslavnoi missii v Persii. Dzhulfa, № 5, 15 p.; Igumen Pimen. (1925) Pravoslavnaya Urmiya v godi Persid- skikh smut. Kiev: Tip. Kievo-Pecherskoi Uspenskoi lavri 25 p. (in Russian).
2. Bakhtinskii, F. (1928). Assirіitsі (Aisori) u Kiєvі. Skhіdnii svіt, № 6, p. 213–235; Bit-Yukhan S. (1935). Sredi sovetskikh assiriitsev. Revolyutsiya i natsionalnosti, № 2,
p. 85–87; Matveev, Kiev (1979). Assiriitsi i assiriiskaya problema v novoe i noveishee vremya. Moskva, 189 p.; Matveev, Kiev (1968). Assiriiskii vopros vo vremya i posle pervoi mirovoi voini. Moskva: Nauka, 143 p. Bolotov, V. V. (1901). Iz istorii tserkvi Siro- Persidskoi. Sankt-Peterburg: Tip. A. P. Lopukhina, p. 716–719 (in Russian).
3. Arutyunov, A. (1902). K antropologii aisorov. Russkii antropologicheskii zhurnal,
№ 4, p. 88–100 (in Russian).
4. Margulov, A. (2023). Assyrians in the USSR: demographic and language aspects of the soviet policy. EAST EUROPEAN HISTORICAL BULLETIN, (26), 95–105; Mar-
gulov, A. (2021). Marhulov, A. Kh. (2014). Assyriitsi Ukrainy v 1920–1930-kh rokakh: khroniky protystoian. Donetsk: DonNU (in English).
5. Margulov, A. (2021). Assyrian national elites of Georgia in the 1920s: public poli- cy and national-cultural identity. East European historical bulletin, 20 (in English).
6. Derzhavnyi arkhiv rosiiskoi federatsii, f. 364 s., op. 7, spr. 11, ark. 3 (in Ukrainian).
7. Derzhavnyi arkhiv rosiiskoi federatsii, f. r3302, op. 1, spr. 27, ark. 20 (in Ukrainian).
8. Posiiskyi derzhavnyi arkhiv sotsialno-politychnoi istorii. f. 495, op. 154, spr. 65, ark. 1 (in Ukrainian).
9. Tsentralnyi istorychnyi arkhiv Natsionalnoho arkhivu Hruzii, f. 612, op. 1, spr. 113, ark. 58–60 (in Ukrainian).
