ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КІБЕРБЕЗПЕКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація

Кібербезпека набула стратегічного значення як ключовий елемент на- ціональної та наднаціональної безпеки. Європейський Союз, об’єднуючи понад два десятки країн із різним рівнем цифрової зрілості, постає перед необхідністю уніфікації підходів до кіберзахисту. У статті здійснено комплексний аналіз кібербезпекової політики ЄС в умовах загострення глобальних гібридних загроз, її інституційної архітектури, правового забезпечення, механізмів реагування на сучасні загрози. Проаналізовано функціонування ключових структур – ENISA, CERT-EU, CSIRT Network, Європейської комісії, EEAS та East StratCom – і їх взаємодію в межах загальноєвропейського підходу до кіберстійкості. Розглянуто еволюцію нормативно-правової бази – від першої Директиви NIS до її оновлення у вигляді NIS2, – а також Закон про цифрові послуги (DSA) і нові ініціативи, як-от Європейський щит кібербезпеки та Cyber Solidarity Act. Особливу увагу приділено ролі публічної дипломатії Союзу, гібридним загрозам, дезінформаційним кампаніям, утручанню в демократичні процеси, зокрема в контексті російсько-української війни, і цифровому сувереніте- ту як стратегічному пріоритету. Доведено, що інституційна архітектура кібербезпеки об’єднання поєднує нормативні, оперативні, комунікаційні та стратегічні елементи, що дає змогу забезпечувати стійкість цифрового середовища в умовах нових загроз. У статті використано історичний, порівняльний, системний підходи, контент-аналіз і SWOT-аналіз для виявлення сильних та слабких сторін кіберполітики ЄС, а також визначен- ня її можливостей і загроз. Проведено порівняльний аналіз політик США, Китаю, НАТО та України, що дає змогу оцінити унікальність підходу Європейського Союзу до цифрової безпеки, заснованого на захисті прав лю- дини, багаторівневому управлінні й міжнародній кооперації. Підкреслено роль України як важливого партнера в забезпеченні спільної кіберстійкості на східному фланзі Європи.