ВПЛИВ НАЦІОНАЛЬНИХ ЧИННИКІВ НА ФОРМУВАННЯ СУБРЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ
DOI:
https://doi.org/10.29038/2524-2679-2023-02-260-275Ключові слова:
Вишеградська четвірка, національні чинники, національні інтереси, атлантизм, євроконтиненталізм, автономістичний підхід, інтернаціоналістичний підхідАнотація
У статті розглянуто тему ролі національних факторів у міжнародній субрегіональній політиці держав Вишеградської четвірки. Досліджено основні геополітичні стратегії країн Центральної Європи – атлантизм та європейський континенталізм. Проаналізовано підходи до втілення цих стратегій – інтернаціоналізм й автономізм. Акцентовано увагу на змінній ролі національних факторів та їх впливу на зовнішню політику субрегіону. Зокрема, виокремлено основні етапи співпраці у Вишеградській четвірці та простежено зміну динаміки впливу національних факторів на субрегіональну співпрацю в державах Центральної Європи. Досліджено значення зміни стратегії міжнародної політики держав ЦЄ на регіональні європейські міжнародні відносини. Сума отриманих у результаті дослідження знань надала підстави зробити висновки про підвищення ролі національних факторів у формуванні зовнішньополітичної стратегії держав ЦЄ.
Посилання
Rosch, F. J. (2011). Hans J. Morgenthau, the «marginal man» in international rela- tions: a «Weltanschauungsanalyse»: For the degree of Doctor of Philosophy. Newcastle, 275 p. URL: http://surl.li/ewamr.
Asmus, R. D., Vondra, A. (2005). The Origins of Atlanticism in Central and Eastern Europe. Cambridge review of international affairs, vol. 2, no. 18, p. 203–216.
Levenets, Yu. (2011). Politychna entsyklopediia. Kyiv: Parlam. vyd-vo, 2011, 807 р.
Græger, N., Haugevik, K. M. (2009). The revival of Atlanticism in NATO? Oslo:
Norwegian Institute of International Affairs. URL: http://surl.li/ewawz.
Schmitz-Robinson, E. Kindred (2012). Spirit or Opportunistic Ally? Polish Atlanti- cism in the 21st Century. Claremont-UC Undergraduate Research Conference on the Euro- pean Union, vol. 209, no. 1, p. 139–153.
Nartov, N. A. (1999). Heopolytyka. Moskva: YuNYTY, 359 р.
Kořan, M., Nečas, V., Vochocová L. (2010). Česká zahraniční politika v roce 2009: Analýza ÚMV. Praha: Ústav mezinárodních vztahů, 380 p.
Cieľom našej politiky je spokojný občan. SMER-SD. URL: http://surl.li/ewbgc.
Drulák, P. (2016). Česká zahraniční politika mezi internacionalismem a atlantismem.
Česká zahraniční politika v roce, 2007, p. 395–402. URL: http://surl.li/ewchh.
Punda, Yu. V., Kozynets, I. P., Klymenko, V. S. (2020). Mizhnarodni vidnosyny ta zovnishnia polityka Ukrainy. Kyiv: NUOU im. I. Cherniakh, 328 р.
Lebediuk, V. (2018). Vyshehradska chetvirka: vid idei do uspishnoho proektu (Viseg- rad Four: From Idea to Successful Project). Demokratychnyi tranzyt u krainakh Vyshehrad- skoi hrupy y Ukraini: vybrani aspekty / red.: D. Shevchuk, V. Lebediuk. Ostroh, р. 16–35.
Safonova, E. A. (2018). Vyshehradskaia hruppa: эtapы stanovlenyia y razvytyia.
Vestnyk Tomskoho hosudarstvennoho unyversyteta. Ystoryia, № 53, р. 69–73.
Shyshelyna, L. N. (2019). Vyshehradskaia hruppa: эtapы stanovlenyia y razvytyia.
«Perspektyvы». URL: http://surl.li/ewcxw.
Dangerfield, M. (2019). Visegrad Group cooperation and «Europeanisation» of new EU member states. Democracy, State and Society / ed. by M. Góra, K. Zielińska. Krakow, p. 293–310.
