ЧОРНОМОРСЬКІ ПРОТОКИ В МІЖНАРОДНІЙ ПОЛІТИЦІ(ХVІІІ–ХІХ ст.)
DOI:
https://doi.org/10.29038/2524-2679-2024-01-39-55Ключові слова:
міжнародні актори, міжнародні відносини, дипломатія, міжнародна політика, іноземні країни, міжнародні договориАнотація
У статті розглянуто еволюцію статусу чорноморських проток протягом ХVІІІ–ХІХ ст. Ураховуючи, що Чорне море було «внутрішнім озером» Османської імперії, Босфор і Дарданелли були закриті для будь-яких інозем- них кораблів. Укладення Кючук-Кайнарджийського миру 1774 р. виступило першою точкою біфуркації (зміни усталеного режиму роботи системи) – дозволу торговельним кораблям проходити через Протоки. У всіх наступних міжнародних угодах дублювалося положення про безперешкодний доступ комерційних суден до / із Чорного моря. Наступною точкою біфуркації були двосторонні російсько-турецькі договори, укладені на межі ХVІІІ і ХІХ ст. Вони передбачали прохід для російського військово-морського флоту та закривали Протоки для іноземних військових кораблів. Фактично було реалізовано модель контролю за Босфором і Дарданеллами, які перебували на території іншої держави, із боку одного з провідних міжнародних акторів
- росії. Проте бажання домінувати в регіоні натрапило на протидію з боку інших міжнародних гравців. 1809 р. укладено Дарданельський договір із забороною жодному військовому кораблю проходити через Протоки, що отримало офіційну назву «давнє правило Османської імперії». Лондонська конвенція 1841 р. встановила багатосторонній контроль за Протоками, що підірвало плани Миколи І (третя точка біфуркації). Поразка Російської імперії в Східній війні 1853–1856 рр. мала наслідком «втрату інтересу» до Босфору і Дарданелл. Під час укладання Паризького мирного договору 1856 р. переглянуто Конвенцію 1841 р. та Чорне море оголошувалося нейтральним і відкритим для торговельних кораблів будь-яких держав, військовим суднам усіх країн – заборонялося. Геополітичні зміни після франко-німецької війни 1870–1871 рр. призвели до дипломатичної перемоги росії, яка змогла реконструювати свій статус на Чорному морі, але відновити / установити контроль над Протоками не змогла. Протягом пів століття до початку Першої світової війни судноплавство регулювалося
«давнім правом Османської імперії»: вільний прохід торговельного флоту з обмеженнями для військових кораблів. Участь Туреччини в Першій світовій війні неодмінно повинна була призвести до змін у регіоні, що відобразилося на статусі Проток.
Посилання
Belavenec, P. (1910). Nuzhen li nam flot i znachenie ego v istorii Rossii. Sankt- Peterburg: Tovarishhestvo L. Golike i A. Vil'borg, 318 p. (in Russian).
Volkova, Ye. S. (2012). Formuvannia rosiiskoi polityky stosovno Osmanskoi imperii v ostannii tretyni XVIII − na pochatku XIX st. Visnyk Luhanskoho natsionalnoho univer- sytetu imeni Tarasa Shevchenka. Istorychni nauky, № 6 (2), p. 23–30 (in Ukrainian).
Havrylenko, O. A., Novikova, L. V., Syroid, T. L. (2019). Istoriia mizhnarodnoho pra- va: khrestomatiia-praktykum. Kharkiv: KhNU imeni V. N. Karazina, 676 p. (in Ukrainian).
Honchar, B. M. et. al. (2011). Vsesvitnia istoriia: navchalnyi posibnyk. Kyiv: Znan- nia. 895 s. URL: https://westudents.com.ua/knigi/215-vsesvtnya-storya-gonchar-bm.html (in Ukrainian).
Gorjainov, S. M. (1907). Bosfor i Dardanelly: issledovanie voprosa o prolivah po dip- lomaticheskoj perepiske, hranjashhejsja v Gosudarstvennom i S.-Peterburgskom glavnom arhivah. Sankt-Peterburg: tipografija I. N. Skorohodova, 355 p. (in Russian).
Debidur, A. (1947). Diplomaticheskaja istorija Evropy: Ot Venskogo do Berlinskogo kongressa (1814–1878) / Perevod s francuzskogo, vstupitel'naja stat'ja A. L. Narochnickogo. V 2 t. Moskva: Gosudarstvennoe izdatel'stvo inostrannoj literatury, t. I. Svjashhennyj sojuz, 482 p. (in Russian).
Kulchytskyi, S. V. (2008). Krymska viina 1853–1856, Skhidna viina 1853–1856. Entsyklopediia istorii Ukrainy: t. 5: Kon-Kiu / Redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. Ukrainy. Kyiv: V-vo «Naukova dumka», p. 351–356 (in Ukrainian).
Kulchytskyi, S. V. (2011). Paryzkyi myrnyi dohovir. Entsyklopediia istorii Ukrainy:
t. 8: Pa-Pryk / redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. Ukrainy. Kyiv: V-vo «Naukova dumka», pp. 66–67 (in Ukrainian).
Madariaga, I. de. (2002). Rossija v jepohu Ekateriny Velikoj / per. s anglijskogo
N. L. Luzheckoj. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie, 976 p. (in Russian).
Martens, F. (1909). Sobranie traktatov i konvencij, zakljuchennyh Rossiej i ino- strannymi derzhavami. t. 15: Traktaty s Franciej, 1822–1906. Sankt-Peterburg: Tip. M-va putej soobshhenija (A. Benke), 836 p. (in Russian).
Mashevskyi, O. P. (2010). Chornomorski protoky u politytsi mizhnarodnykh soiuziv (70-ti rr. XIX st. – 1918 r.): avtoref. dys… d-ra ist. nauk: 07.00.02. Kyiv. 40 p. (in Ukrainian).
Papian, T. (2011). Osnovni rysy statusu ta rezhymu chornomorskykh protok u XVIII–XIX stolittiakh. Aktualni problemy mizhnarodnykh vidnosyn, vyp. 98 (1), p. 127–130 (in Ukrainian).
Petrenko, Ye. D. (2012). Rosiisko-turetska viina 1828–1829. Entsyklopediia istorii Ukrainy: t. 9: Pryl-S / redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. Ukrainy. Kyiv: V-vo «Naukova dumka», p. 307 (in Ukrainian).
Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii. (1830). Sobranie 1, t. 25 (1798–1799). Sankt-Peterburg, № 18797, p. 500–502 (in Russian).
Rubel, V. (2007). Nova istoriia Azii ta Afryky: Postserednovichnyi Skhid (XVIII – druha polovyna XIX st.). Kyiv: Lybid, 560 p. (in Ukrainian).
Sbornik dogovorov Rossii s drugimi gosudarstvami. 1856–1917. (1952). Moskva: Gosudarstvennoe izdatel'stvo politicheskoj literatury, 470 p. (in Russian).
Senina, L. V. (2014). Tochky bifurkatsii u Skhidnomu pytanni v interpretatsii su- chasnykh anhlomovnykh istorykiv. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National Univer- sity. Series: History, № 46. URL: https://periodicals.karazin.ua/history/article/view/81 (in Ukrainian).
Symonenko, R. H. (2003). Akermanska konventsiia 1826. Entsyklopediia istorii Ukrainy: t. 1: A-V / redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. Ukrainy. Kyiv: V-vo «Naukova dumka», p. 54 (in Ukrainian).
Uljanickij, V. (1883). Dardanelly, Bosfor i Chernoe more v XVІІІ veke. Moskva: Tip. A. Gatculi, 484 p. (in Russian).
Chukhlib, T. V. (2012). Rosiisko-turetska viina 1768–1774. Entsyklopediia istorii Ukrainy: t. 9: Pryl-S / redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. Ukrainy. Kyiv: V-vo «Naukova dumka», p. 304–305 (in Ukrainian).
Juzefovich, T. (1869). Dogovory Rossii s Vostokom. Politicheskie i torgovye. Sankt- Peterburg: Tip. O. I. Baksta, 326 p. (in Russian).
Badem, C. (2010). The origins of the war. The Ottoman Crimean War (1853–1856).
Brill, p. 46–98 (in English).
Darwish, M. A. (2022). The conflicts between the great powers after the withdrawal of the British campaign on Egypt (1806–1812), an analytical study. International Journal of Cultural Inheritance & Social Sciences (IJCISS), vol. 4, issue 8, p. 148–164 (in English).
Davison, R. H. (1976). «Russian Skill and Turkish Imbecility»: the Treaty of Ku- chuk Kainardji Reconsidered. Slavic Review, № 35 (3), p. 463–483 (in English).
Güler, Y. (2005). Osmanli devleti dönemi türk-amerikan ilişkileri (1795–1914).
Gazi üniversitesi Kirşehir eğitim fakültesi dergisi, cilt 6, sayı 1, p. 227–240 (in Turkish).
Hurewitz, J. C. (1962). Russia and the Turkish Straits: A revaluation of the origins of the problem. World Politics, № 14(4), p. 605–632 (in English).
Işıksel, G. (2018). Ottoman Diplomacy. The Encyclopedia of Diplomacy, p. 1–13 (in English).
Rose, G. (1998). Neoclassical realism and theories of foreign policy. World Politics,
№ 51 (1), p. 144–172 (in English).
Sertdemir, M. (2015). 1798–1856 Yillari arasinda Rusya’nin Osmanli politikasi. Konya, 21 p. (in Turkish).
Yilmaz, A. Y. (2022). History of Turkish Straits Problem. Current Debates on So- cial Sciences, 9, p. 15–21 (in English).
